Я заміжня і у мене є маленька дитина, якій я не могла натішитися, тому що в нашій родині він з’явився через кілька років після створення сім’ї. Він був такий бажаний і довгоочікуваний. Тому я намагаюся порадувати сина хоч якоюсь дрібницею. Хочу, щоб його дитинство було щасливим і повним спогадів і теплоти. Мій син-джерело мого щастя, тільки одна думка про нього — і у мене вже посмішка на обличчі. Думаю, всі мами щасливі тільки від того, що в їхньому житті є маленьке диво. Але зараз все питання в тому, що сім’ю забезпечує тільки чоловік, заробляє він трохи, але на життя нам вистачає.
А я весь свій вільний час nроводжу вдома, займаюся побутом, сином і чоловіком — і мені це приносить величезне задоволення. Вдома у нас завжди чисто і пахне смачною їжею. Я завжди вважала, що так і повин но бути: чоловік повинен заробляти і забезпечувати сім’ю, а дружина — створювати і зберігати домашній затишок. Але, на жаль, свекруха і чоловік так не вважають. Після народження дитини чоловік дуже сильно змінився не в кращу сторону. Він став ревнувати мене до сина, так як раніше вся моя увага була приділена йому.
А зараз я проводжу багато часу з сином. Але вся nроблема в тому, що чоловік абсолютно не проводить час з дитиною, а це б так згуртувало нашу сім’ю. Чоловік не визнає своїх помилок: він навіть поскаржився своїй матері на мою байдужість, і та порадила мені віддати сина в дитячий сад і влаштуватися на роботу. (An/V) За її словами, Я роблю з дитини маминого синочка. Вона пропонує мені доnомогти з вихованням сина, а я думаю, що мати і дитина не повин ні роз лучатися і ніхто між ними не пови нен бути перешко дою.