Варя Миколаївна жила в одній кімнаті, а дочки — в іншій. Жили вони бід но, але здавалося, що у них всього в достатку. Старша дочка кинула школу і відразу пішла працювати. Одного разу вона повернулася додому з молодою людиною. Він жив у гуртожитку і був на перший погляд скромний і мовчазний. Незабаром Настя заваrітніла, вони одружилися. Вдома стало тісно і нестерпно. Всі просто лаяли один одного. Ти нічого не зробиш, твій час забиратися, а твій чоловік нічого не робить, тільки їсть, лежить і дивиться телевізор. Навіть грошей у господарстві було мало. Мій зять заробляв не дуже багато. Він звик до квартири і перестав со ромитися. Він голосно їв і шумів.
«Я повинна працювати, — говорила Настя мамі, — і утримувати Леру, щоб вона могла вчитися в Інституті на денному відділенні?». Варя Миколаївна могла тільки зітхати. Що вона могла зробити в цьому виnадку? Сказати Лері, щоб вона йшла з інституту і йшла працювати. Але вона, дивлячись на молодшу дочку, сподівалася, що хоч та удостоїться кращого життя. Данило, син Насті, був хуліганом і активним молодим чоловіком. Серце Варі Миколаївни стало прискорено битися, коли вона намагалася заснути. Вона нагадала собі, що потрібно набратися терпіння, адже Лера закінчить інститут і повернеться на роботу. Можливо, Настя з чоловіком переїдуть з дому.
Однак Лера познайомилася з молодим чоловіком і теж привела його в їх квартиру. Це Саша, і ми будемо жити тут. Настя вискочила зі своєї кімнати зі словами: «Тут більше немає місця!». Саша широко посміхнувся. У Варі Миколаївни виникло відчуття, що Лера зробила це спеціально, щоб засмутити сестру, і що Саша — не справжній її наречений. Лера стала думати, хто де буде жити. Нам потрібна окрема кімната, тому що ми молоді і не можемо переїхати в туалет. Мати зрозуміла, що Лера вирішила будь-що виторгувати собі право власності на житло. І з того дня почалися постійні скан дали, докори, розбірки. Як же їм бути?