Юля працювала на ринку. Симпатична дівчина ніяк не вписувалася в місцевий колорит. Повненькі продавщиці їй часто говорили: — Та Тобі в кіно зніматися потрібно з такою зовнішністю, а не овочами торгувати! На тебе навіть син власника ринку задивляється. Дівчинка лише віджартовувалася. Ні з ким не ділилася, чому тут працює. Згодом у неї і постійні клієнти з’явилися, заробляла вона неnогано. Всім подобалася красива, доброзичлива і балакуча дівчина. А син власника дійсно на неї якось по-іншому дивився. Ходив по рядах і затримувався біля її прилавка, погляди в її бік кидав, коли йому здавалося, що дівчина не бачить.
Був у неї один постійний поkупець. Хлопчина з окулярами. Він спочатку її дуже со ромився, погляд підняти бояв ся, а потім став часто розмовляти. Син власника це помітив, приревнував. Прийшов якось до дівчини і каже: — А чого цей очкарик до тебе причепився? Романи надумала крутити на робочому місці? — А тобі яка різниця? — підібгала губи дівчина, — Я дама вільна, що хочу, те й роблю! Роман скрипнув зубами, він вирішив, що хлопчина Юлі подобається і вирішив його провчити. Наступного разу, коли Костянтин звично куnив у дівчини овочів і вже виходив з ринку, його біля виходу чекали двоє високих чоловіків.
Це були друзі Романа. Вони його підкликали і стали погрожувати, штовхнули в бруд, сказали, щоб сюди більше не ліз. Юля вже додому йшла, коли помітила Костю в багнюці, з його носа йшла кров. Вона здогадалася, чиїх це рук справа. Зголосилася проводити до будинку. Цей виnадок їх зблизив. Юля стала часто його відвідувати, і вони стали зустрічатися. З роботи вона вийшла. Пізніше вона поділилася з Костею своєю мрією. Вона збирала гроші, щоб відкрити своє ательє, бути швачкою як бабуся.