Всі мої однокласники жили однаково. Ось тільки Оля відрізнялася. Коли їй було сім років, батьки все для неї визначили. Вони почали збирати гроші на квартиру і освіту дочки. І це були не багаті люди, а працювали і жили також, як і наші батьки. — Мамо, купи морозиво! — просила Ольга. — Я не можу, ми все збираємо на твою квартиру, — відповідала мама своїй 7-річній дочці. З віком дочка ставала все більш вимогливою, але: — Тато возив нас на атракціони і купував морозиво на мій день народження.
Катя, якій було тоді десять років, була у нестямі від щастя. І хотіла такий же день народження. — Ми не можемо влаштувати тобі таке свято, так як збираємо на квартиру. Ми влаштуємо свято вдома, а мама спече млинці, — відповів тато. У 14 років весь мій клас поїхав в табір. Все, крім Олі. — Будь ласка, мамочка! Мої однокласники всі їдуть, і я хочу до них приєднатися! — схл ипувала вона. — Ти не дячна. Ми збираємо гроші, щоб у тебе було своє житло.
Потім будеш нам за це спасибі говорити-відповіла мама. На її 18-річчя вони дійсно купили їй квартиру! — Ось так, донечко, тепер у тебе є своя житлоплоща. Ми з мамою одинадцять років вистрибували зі штанів, щоб купити її тобі. — Це правда, але хороша новина в тому, що я буду жити зі своїм нареченим. У нього є квартира, так що можете розпоряджатися своєю квартирою як хочете, мені вона не потрібна — відповіла Ольга і пішла з дому. Через півроку вона вийшла заміж і швидко народила дочку. Вона її обожнює і всіляко балує. Звичайно, вона не фанатична, але морозива і льодяників для малятка не шкодує. Як ви вважаєте, чи є різниця між економією і марнотратством? Чи правильно поводилися батьки Ольги?