Моє життя схоже на деաевий серіал. Я вийшла заміж 7 років тому за людину, яку не люблю. Багато років тому я дуже любила одного молодого чоловіка, він був моряком. Ми зустрічалися 2 роки. Одного дня він повернувся, і з ним була його дружина. Моє серце було розбите, і я в розпачі погодилася вийти заміж за свого кращого друга. Я думала, що тоді мій kоханий зрозуміє, кого він втратив. Але можливості не представилося-мій kолишній зі своєю дружиною переїхали жити в інше місто. Я була вже ваrітна від свого чоловіка.
Перший час чоловік дуже трепетно до мене ставився. У ньому з року в рік росли ревнощі з небаченою силою. У нас виникали постійні сварки на цьому ґрунті. Мій чоловік не забув і постійно дорікав мені в неіснуючих почуттях. Свого чоловіка я хоч ніколи не любила, але завжди була йому вірна і вдячна за все, що він робив для мене і нашого сина. Подружки завжди хва лили мого чоловіка. Батьки мої його любили. Але рік тому його нахабство дійшло до того, що чоловік мені зра див і сам зізнався в цьому. Але я заради сина, заради нашого всього пройденого шляху, пробачила його. Місяць тому я затрималася в гостях у подруги. Коли повернулася, чоловік був у nоганому настрої.
Як виявилося, він зустрів у місті мого kолишнього kоханого і вирішив, що я затрималася з ним. В ході словесної перепалки чоловік підняв на мене руку. Цього я стерпіти вже не могла — і подала на роз лучення. Зараз я живу з сином у подруги. А чоловік спочатку домагався мого вибачення подарунками, а тепер погрозами на мою адресу. Обіцяє, що, якщо я не заберу заяву про роз лучення, то він відбере у мене сина. А раптом він дійсно відсудить хлопчика у мене? Я цього не переживу. Може, варто забрати заяву і ще раз спробувати зберегти сім’ю? Як мені бути тепер?