Мені 38 років, і я досі незаміжня. Я навіть не зовсім розумію, в чому справа. Звичайно, тут є вплив зайнятості. Я виросла в малозабезпеченій сім’ї з чотирьох дітей з матір’ю і без батька. Чим могла забезпечити нас моя мама? Бували часи, коли крім хліба їсти було нічого. А в школі мене дражнили за те, що я носила застарілий одяг і взуття. Тоді я вирішила, що, коли виросту, буду робити все що завгодно, тільки не жити так само. В результаті я зосереджуся в основному на своїй роботі. Я добре вчилася в школі і на власні кошти вступила до університету, на юридичний факультет і закінчила його з відзнакою. Потім я працювала в одній фірмі, але завдяки наполегливості змогла заснувати свою власну. І зараз, у віці 38 років, я веду свій власний юридичний біз нес і маю достатньо rрошей, щоб робити все, що захочу.
Весь час, поки я переслідувала свої амбіції, у мене були відносини, але вони тривали недовго. Чоловіки просто не могли чекати мене весь час з роботи, тому заводили романи на стороні. Я, наприклад, не хотіла ділити чоловіка з кимось ще. Це тривало роками. Рік тому я познайомилася з чудовою людиною, яка теж є заможним біз несменом, але він на десять років молодший за мене. Кирилу 28 років, він володіє стоматологічною клініkою. Незважаючи на те, що він молодший за мене, я порахувала, що Кирило — відмінний вибір. Він такий же цілеспрямований, серйозний і багато чого досяг, як і я. Мені було все одно, скільки йому років, саме такий чоловік мені потрібен. І ми почали зустрічатися. Найголовніше, що він теж завжди зайнятий роботою, тому такий тип відносин підходить нам обом, ніхто нічим не засмучується, і ми розуміємо один одного.
Зрештою, якби не робота, у нас не було б тих шансів, які ми маємо зараз. Двома днями раніше Кирило запросив мене в вишуканий ресторан, щоб відзначити успіх наших відносин. Я підготувалася до зустрічі, куnивши новий наряд, зробивши манікюр і зачіску, нанесши косметику. Ми вирушили в ресторан після того, як він заїхав за мною. Ресторан виявився фантастичним, з ідеальним розташуванням і їжею. До нас підійшла офіціантка. Кирило вже визначився із замовленням, а я ще вирішувала. Потім вона повернулася обличчям до мого хлопця.
— Добре, я прийняла ваше замовлення. А як щодо мами? — Стривай, що? Я трохи зі стільця не впала. Що за мати? Невже я здаюся їй настільки престарілою, що вона вважає мене його матір’ю? Кирило теж сторопів і повідомив дівчині, що я його жінка. Вона тільки дивно подивилася на мене і не вибачилася. Вечір був повністю зіпсований. Я роздумувала про те, що моя потреба в rрошах зробила мене досить старою, щоб бути матір’ю для свого хлопця.