У Євгенії була одна особливість. Вона бачила іноді пророчі сни, в основному вони передбачали якісь сумні події і чиюсь кончину. Їй ніхто не вірив, крім мами. Коли Женя їй розповіла про це, мати згадала, що у бабусі були такі здібності. Ігор і Євгенія були одружені вже двадцять років. Якось вночі вона побачила пророчий сон про те, що Ігор скоро потрапить в ава рію, і його не ста не. Коли вона прокинулася, чоловіка не було вдома. Вона вирішила серйозно з ним поговорити, коли він повернеться. Її сни іноді було можливо запобігти. Женя спекла ватрушки і чай розливала, чекаючи чоловіка. Він знову сказав, що після роботи поїхав допомагати другу. Вона завжди вважала, що Ігор занадто добрий, нікому відмовити не може. Чоловікові вона довіряла, тому ніколи не перевіряла. Думала, що шлюб у них міцний. Грюкнули вхідні двері.
— Ігор, це ти? Ти якраз вчасно, я для тебе чай зробила! Ігор прийшов і зупинився на порозі кухні, сором’язливо опустив погляд. — Жень, я за речами. — Якими ще речами? — здивувалася дружина. — Своїми речами, я йду до іншої жінки. Ми з Веронікою любимо один одного, разом вже протягом п’яти років, а зараз вона чекає від мене дитину. Я не можу залишити дитину без батька. Вибач, Жень. На пару секунд Євгенія завмерла, а потім до неї дійшло. — Прости Жень?! Дитина не може бути без батька?! Ти серйозно? Ти йдеш до неї через дитину? — Мама підтримала моє рішення, вона хоче онуків, я теж хочу спадкоємців, а ти наро дити не можеш. Я залишу тобі квартиру, заберу тільки свою машину. Від зл ості у Жені навіть щоки запалали. — Давай я тобі нагадаю, чому я наро дити не можу.
Тому що п’ять років тому чоловік, який зараз стоїть переді мною і каже мені, що хоче спадкоємців, умовив мене позбу тися дитини! Або у тебе пам’ять коротка? Ти мені три тижні мозок виносив своїми пропозиціями пожити для себе. — Я передумав. — Провалюй, Ігор. Бачити тебе не хочу. Ігор ляснув кулаком по столу. — Ти сама ви нна! Не потрібно було мене слухати! Обличчя Євгенії було холодним. — Ти мене погано чуєш? Забирайся звідси. Ігор спішно взяв необхідні речі і голосно грюкнув дверима. Коли він пішов, Женя осіла на стілець і заnлакала. Вона думала, що він її любить, а він зраджував її протягом багатьох років! Через нього вона бездітна і самотня в сорок. Раптом їй згадався сон, і вона відчула в душі якусь зловтіху. Справедливість існує. Він за все поплатиться. Через тиждень, стоячи на поминках колишнього чоловіка, вона не відчувала до нього ніякої жалості.