Наші сусіди-багатодітна сім’я: батьки і шестеро дітей. Мати сімейства-неnогана жінка, але, по-моєму, вона дурна — народ жує одного за іншим від чоловіка-алkоголіка. Одного разу їй потрібно було виїхати до мами на кілька днів. Вирішила відпочити у рідні. Вона взяла з собою молодшу дитину, а решту дітей залишила з недолугим батьком. Чоловікові потрібно було всього кілька днів доглянути за дітьми, а потім відвезти їх в табір. Через тиждень на сходовому майданчику я зустріла їх старшу дочку. Колись вона набивалася мені в няньки, але я їй відмовила.
Вона була ображена на мене. Запитала, чому вона не в таборі. Вона мені відповіла, що повин на rрошей заробляти. Від неї я дізналася, що брат знаходиться в таборі. Але через кілька днів я побачила її брата у дворі. Побачивши мене на вулиці з пакетами, хлопчик підбіг до мене і заглянув в куплені продукти. Я зрозуміла, що він голодний і віддала йому пачку печива. Запитала, чому він не в таборі. Виявилося, батько його забрав, щоб він теж заробляв rроші. Батько сімейства постійно пиячив з товаришами по чарці, дітям не хотілося перебувати вдома. Будинок був повний чужих людей, а їсти нічого.
Увечері я пішла до сусіда прояснити, що у них відбувається. Від його слів я остовпіла. За його словами, дружина у мамки відпочиває, а я пови нен тут малечу няньчити. Ось нехай вони і працюють, а не в таборі відсиджуються. З того дня жити в будинку стало неможливо: завжди було шумно, голосно включена музика, багато людей в квартирі. Син взагалі переїхав жити до сусідки знизу, яка так розговорилася, що написала заяву в органи опіки. Нехай приїдуть і віднімуть батьківські права, малечу шkода! Тепер всім під’їздом ми чекаємо повернення сусідки, щоб бути спокійними за дітей.