Моя сестра Валя завжди була активною, спритніше мене у всьому. І раніше мене вискочила заміж. Народила чотирьох дітей, а чоловіка втратила занадто рано. Він розбився в автоkатастрофі. Молодшій доньці тоді було 8 місяців. Але вона не покладаючи рук працювала, працювала день і ніч, щоб забезпечити дітей усім необхідним. На першому місці для Валі завжди була освіта. І її діти з молодших класів знали, що повин ні надійти в університет.
Вона все робила для того, щоб поставити їх на ноги, щоб вони жили в достатку і не бачили потреби ні в чому. Старша дочка Валі з четвертого курсу по університетській програмі поїхала до Америки на стажування. Хотіла стати нейрохірургом. Там же познайомилася з чоловіком і залишилася жити назавжди. Зараз у неї дві дочки, які лише за фотографіями знають бабусю, так само, як і вона. Обидва її сина після завершення університету поїхали в сусіднє місто і разом, з нуля, почали свій біз нес. Одружилися, живуть у достатку, у кожного про двоє дітей.
Мати їх бачить максимум раз на рік. Частіше вона дізнається про їх досягнення через новини або статті в журналах. Але пишається ними. А молодша дочка навіть коли вийшла заміж, жила з мамою. Чоловік отримав підвищення і їм довелося їхати в інше місто. Від цього моїй сестрі стало зовсім сумно, адже онуки були її найбільшою радістю. Тепер вона одна. Діти запрошують її до себе, за браком часу самі приїхати не можуть, але Валя вже не в віці і стані, щоб далеко відходити від будинку. Здо ров’я їй не дозволяє. Я єдина, хто її відвідує, часто зідзвонююся з нею і балакаю по телефону, на всі свята приходжу до неї зі смаколиками. Але я не можу замінити їй її рідних дітей та онуків.