У суботу ввечері подзвонила сусідка по дачі і запитала: — Іра, ти зараз на дачі? Вони з чоловіком побачили, що світло горить… Я розповіла чоловікові, що на нашій дачі хтось є! — Так, це Толік, — сказав він. — Я передав йому ключі. У чоловіка є два близьких приятеля, Ігор і Толік. Обидва одружені і мають дітей. Ми з подружжям не дружимо тісно, але спілкуємося. Приятелів не можна назвати «пай-хлопчиками». Мій чоловік помічав, що вони не завжди добре ставляться до своїх дружин.
Іноді вони разом їдуть кудись у справах, а потім з’ясовується — там були дами! Чоловік клянеться, що він не такий… Ми з чоловіком посва рилися, коли він передав Толіку машину. — Не кажи нічого його дружині — — сказав чоловік. — Ви що, з глузду з’їхали — — запитала я? Ти пропонуєш йому наш автомобіль, щоб він відправився на пошуки пригод? Домовилися, що більше такого не повториться. Потім я зробила хімчистку всередині машини. А тепер так вийшло, що чоловік дав Толіку ключі. Я зрозуміла, що він не один на дачі. Двоє маленьких дітей, дружина з ними вдома знемагає, а він…
— Чому ти даєш йому ключі, заохочуючи це? А він мені відповів: — Я не в змозі його виховувати. Він мій друг. Подруга, з якою я обговорювала це питання, підлила масла у вогонь. — Я скажу тобі, з такими приятелями у твого чоловіка нюх в кишках… У пісні співається-всі вони такі, а я ні? Він відмінний батько і прекрасний чоловік. Завжди дзвонить і попереджає про важливі речі. Телефон не захований, він постійно доступний. І все ж, чому вони дружать вже багато років? Він передає їм ключі від дачі і машини, захищаючи їх від подружжя… Як ви вважаєте, він теж гуляє?