Нещодавно я отримала запрошення на день народження. Ми з Алісою досить давно працюємо разом. Аліса живе одна. Діти були дорослими і давно упорхнули з батьківського дому. Влітку, недовго думаючи, вона вирішила влаштувати велике свято. Торжество проводила в заміському будиночку. Зібралося багато людей: родичі, колеги, Однокласники. Гроші на частування вона взяла в кредит. Аліса думала, що це окупиться, але ніхто в подарунок гроші не приніс. У неї швидко зіпсувався настрій, веселощі провалилися. Я не розумію навіщо так пишно відзначати, якщо грошей на це немає. Колеги не поділяють мою думку.
Випадок Аліси не єдиний. Минулого місяця я була запрошена на ще один захід. Лідія моя троюрідна сестра. Ми тісно спілкуємося, тому я прийняла запрошення. Вона відзначала 60-річчя і хотіла, щоб зібралася вся рідня. Нас запросили просто в гості, так як всім було відомо, що фінансове становище у неї хитке. Родичі, обговоривши ситуацію, охоче зголосилися допомогти з приготуваннями. Обов’язки були чесно розподілені. Лідія доробляла лише невеликі деталі, і весь вечір радувала всіх своїм гарним настроєм. Звісно, вона не відразу погодилася на допомогу, але ми її зуміли умовити.
Близько 30 чоловік зібралося в її скромному будинку, але вечір пройшов чудово. Люди душевно спілкувалися, їли і пили. Добиралися до Лідії всі на транспорті, ніхто не взяв машину, адже всі збиралися відпочити. Увечері вирішили, що всі залишаться ночувати. Виникла проблема зі спальними місцями. Нам з чоловіком запропонували переночувати в лазні, адже спальні кімнати приділили сім’ям з діточками. Ви думаєте, що ми образилися? Ні! Лідія нам видала теплий матрац. Всю ніч ми милувалися зірками і насолоджувалися чистим повітрям. Мої колеги сміються над цією історією. Вони не вірять, що можна насолоджуватися таким, що можна бути щасливим без будинку з усіма зручностями. Що думаєте ви?