Після семи років шлюбу мій чоловік вирішив піти до іншої. Спочатку я хотіла повернути мого чоловіка. В моєму сер ці ще жевріла надія, що він одумається. Він доглядав за мною і я нарешті-то погодилася вийти за нього заміж, бо довіряла йому. Він зрадив мене і замінив нашу родину молодою обраницею. Але незабаром я зрозуміла, що не зможу пробачити йому. Вирости в сім’ї без батька — це краще для нашого підлітка ніж ситуація, коли дитина стає свідком постійних сварок батьків. Я добре заробляю і здатна взяти себе в руки.
Ми домовилися оформити розлу чення як можна швидше. В цей момент я зрозуміла, за яким жа хливим чоловыком я була заміжня. Перш за все, мій колишній вирішив взяти з собою всі прикраси, які він дарував мені. Квартиру купили мої батьки. Він зрозумів, що нема чого ділити. Він визначив, як буде ділити меблі та техніку. Я не забрала ні шафи, ні телевізор, ні прикраси. Мене це не турбувало. Я вирішила не спілкуватися з ним після розлучення. Я не буду заперечувати, якщо він захоче зустрічатися з сином.
Я впевнена, що зможу впоратися з усім. Я відчуваю сильний дискомфорт. Я терпіла біль і не показувала свої емоції навіть дитині. Як я могла так довго терпіти цю людини? Чому він вирішив, що інша жінка може бути краще за мене і не подумав про сина? Діти повинні рости в повній сім’ї. А як же мій колишній чоловік? Як він себе почуває в ці дні? Може, він так вчинив зі мною, тому що вона запаморочила йому голову? Я досі не можу повірити, що мені доведеться починати все з нуля. Як мені це зробити, і де взяти сміливість, щоб знову довіритися чоловікам?