Я не можу зрозуміти свою свекруху. Ця жінка постійно засуджує нас, але нічого не робить, щоб доnомогти нам. Я втомилася слухати, як вона критикує виховання моєї дитини. Вона стверджує,що ми занадто рано віддали дитину в дитячий сад. А ще мій чоловік, який не може заперечити матері. З кожним днем я все ближче до того, щоб зірватися на ній. І якби вона доnомогла нам якимось іншим способом, крім як своїми порадами. Вона критикує нас, але при цьому наполягає, щоб ми все робили самі.
Невже їй так важко взяти онука на прогулянку? Це не зашkодить, і він, принаймні, дізнається свою бабусю таким чином. Найдивніше, що іноді я починаю думати про те, може вона права, і ми жа хливі батьки? Однак кілька розмов з мамою і друзями повертають мене до реальності. І я розумію, що джерелом nроблеми є вона, а не ми. Можливо, ми не найкращі батьки, але вже точно не найгірші. Моя мама стверджує, що вони з батьком робили багато помилок, коли я була маленькою.
Але я виросла звичайною людиною. Я повністю nсихічно здо рова і добре вихована. І в цьому я можу тільки подякувати своїм батькам, які були далеко не ідеальні. Мої друзі, навпаки, стверджують, що свекруха постійно чіпляється до мене — без цього сімейні зв’язки просто не працюють. Мами кожного з їх подружжя ставилися до них точно так же, як сьогодні ставиться моя. Це див но, але це здається стандартом. Чи буду я так само ставитися до невістки свого сина, коли він підросте? Я просто хочу, щоб це припинилося якимось чином. Ми з чоловіком змучені і не потребуємо ні в яких вказівках. Єдине, що нам потрібно, це час і свобода. Все інше ми можемо вирішити самі.