Ми з чоловіком дуже спокійні і тихі люди. Ось нам і хочеться навколо себе теж відчувати спокій і тишу, щоб ніхто не заважав, не кричав. Але домогтися ідеальної тиші в міській квартирі було просто неможливо: наші сусіди постійно голосно тупотять зверху. А стіни такі тонкі, що чути всі розмови. В один момент терпіння просто лопнуло, і ми вирішили nродати квартиру, щоб з’їхати куди-небудь за місто.
Ми вже встигли доглянути дуже красивий і милий будиночок: він такий скромний, але відразу нам сподобався. І ось-все вийшло. Перший день в будиночку пройшов відмінно. Всередині смачно пахло деревом, на вулиці вночі-тиша. Сусідів за стінкою немає, навколо нашого будиночка-дерев’яний парканчик, так що спокій нам повинно було бути гарантовано. Але тільки настав ранок, так все стало ясно. Тиші тут ніколи не буде. Мало того, що у всіх стали півні кукурікати, так ще й самі люди в таку рань прокидаються, хоча на годиннику — 6 ранку.
Виявилося, що нам не пощастило з сусідами. З одного боку, сусіди великі любителі трохи розслабитися ввечері, тому люблять брати баян і співати народ ні пісні. З іншого боку, у сусідів цілих 11 дітей уси новлено з дитячого будинку. Але на подив, всі дітки виховані, тихі, слухаються батьків і абсолютно не шумлять. Здавалося б, ніяких проблем не повинно виникнути, Та ось тільки у них така гучна собака: вона на всіх перехожих на вулиці гавкає. Нам з чоловіком за містом дуже подобається. І начебто одних сусідів можна умовити не співати хоча б вранці, а собаку можна зайвий раз підгодовувати, щоб мовчала. Тільки ось абсолютно не збіглися наші з чоловіком очікування і реальність.