За освітою Віка – медик. Вона працювала у медичному закладі, у лабораторії. Колеги були дуже доброзичливими та компанейськими, і Віка була дуже задоволена. Оскільки вона любила свою професію, то із задоволенням ходила на роботу. Щодня, на обідню перерву, товариші по службі приносили бутерброди з різними консервами і спускалися в їдальню установи. Так як Віка не любила напівфабрикати та консерви, то вирішила сама зробити домашній печінковий паштет, і на перерву вона брала бутерброди з паштетом та чай. Нещодавно Віці, оскільки вона добре володіла англійською мовою, запропонували роботу на рік в Америці.
Віка дуже зраділа та розповіла всім друзям та родичам. Її та кілька співробітників мали послати до лабораторії одного престижного американського університету. Дітей, незважаючи на те, що вони були вже дорослими, вона довірила матері та свекрусі. Коли американські колеги вперше побачили її сніданок, вони були шоkовані, весь час говорили про неї і дивно дивилися на неї. Одного разу таки наважилися запитати, що вона маже на хліб. Виявилося, що в Америці не прийнято їсти різного роду паштети. На обідню перерву вони віддавали перевагу м’ясним або рибним консервам. Паштетами там харчувалися лише незаможні люди.
Американські співробітники делікатно запропонували Віці фі нансову доnомогу, аби вона не харчувалася цією гидотою. Віка посміялася і подякувала їм за допомогу, сказала, що вона великий шанувальник паштетів. Якось одна колега принесла якусь баночку і сказала, що якщо вона так любить паштети, то нехай хоч їсть ті, які призначені для людей, а не собак. І тільки тепер до неї дійшло, що колеги думали, що вона їсть собачий корм, а не домашній паштет. Віка витратила цілу годину, пояснюючи їм, що в Росії багато людей роблять домашній печінковий паштет, і це не собачий корм, а навпаки, є смачною та корисною їжею. Просто через різний менталітет вони одне одного неправильно зрозуміли.