Я прийняла рішення про те, що більше не хочу бути хорошою людиною, і перестала всім догоджати. Мені не важко доnомагати людям, але життя піднесло мені один дуже важливий урок. Був час, коли я доnомагала абсолютно всім своїм знайомим, але у відповідь отримувала зовсім інше ставлення до себе. З дитинства мене вчили, що я повинна завжди доnомагати оточуючим людям. Я хотіла всім догодити, для всіх бути доброю, але потім це добро мені оберталося злом.
Виявляється, якщо ти добра і хороша людина, це сприймається по-іншому: всі думають, що ти зручна людина, і використовують тебе. У мене це було зі школи. Кожен раз, коли я хотіла щось зробити хороше, то мої однокласники користувалися цим, а потім відповідати доводилося мені. Те ж саме в універі. Мене одного разу подруга попросила допомогти, я їй доnомогла, а потім виявилося, що у неї не було ніяких термінових справ, і вона просто збиралася на зустріч до хлопця. Вже коли була дорослою, сестра одного разу сказала, що може заnлатити за мене комуналку.
Я дуже сильно зраділа, як наївна дура, звичайно, та й потім rроші повернула, але з тих пір, щоразу, коли вона мене бачила, нагадувала, що колись заnлатила за мене мою ж комуналку. Найжа хливіше те, що я мовчки слухала все це. Теж саме після того, як я вийшла заміж. Чоловік теж звик, що я зручна, і робив все, що хотів і думав, що я повинна розуміти і підтримувати його у всьому. Але одного разу мені все це набридло, і я вирішила кинути чоловіка і почати нове життя. У цьому новому житті я вже інша, я вже незручна. Я живу так, як хочу, роблю так, як зручно мені, а не іншим. І мені не цікаво-це комусь подобається чи ні. Головне, так велить моє серце і так хочу я, решта для мене абсолютно не важливо.