Раніше я думала, що у людей похилого віку не можуть спалахнути почуття. Думала, що вони вже старі і повинні сидіти вдома і піклуватися про дітей. Але виявилося, що я сильно помилялася. В останні три роки моя мама жила з нами. Три роки тому мого батька не стало. Мама дуже важко переносила втрату батька. Вона була розбита горем. Я запропонувала їй переїхати до нас, вона погодилася. У мене двоє синів, вчаться в школі, після уроків ходять в різні гуртки. Ми з чоловіком працюємо, і я попросила маму зайнятися дітьми. Треба було забрати дітей зі школи, вести на заняття, нагодувати і дочекатися у репетитора з французької мови.
Два рази в тиждень потрібно вести дітей в басейн на плавання. Потім заняття з математики, малювання, а в кінці-відпочинок після вечері. Мама з любов’ю займалася дітьми, я була дуже рада, що доnомогла їй вийти з депресії. Вона доnомагала і нам, і собі. Мене підвищили на посаді, тому що я була дуже віддана своїй роботі. Була спокійна, що діти під наглядом. Мій чоловік дуже поважає мою маму, за стільки років він ніколи не образив її, і це було взаємно. Одного разу мама сказала, що ввечері зайнята, збирається на вечірку для самотніх. Мене, звичайно, це здивувало, раніше у неї не було бажання сходити кудись одній. Того вечора вона повернулася пізно, була дуже щаслива, розповіла, що познайомилася з цікавими людьми.
Вона була задоволена. Після цього стала часто відвідувати цей клуб і завжди поверталася з посмішкою на обличчі. Якось раз вона зізналася, що познайомилася з чоловіком, і зустрічається з ним. Очі моєї мами блищали, мені стало ясно, що вона заkохалася. Вона весь час говорила про нього. Я думала, що незабаром все закінчиться, що у літ ніх людей серйозних почуттів не буває. Їм просто потрібно спілкуватися один з одним. Через деякий час мама мені сказала, що збирається заміж; я nосварилася з нею, сказала, що вона з глузду з’їхала. Вона образилася і пішла. Так вона не з’являлася місяць. Потім її подруга мені сказала, що моя мама вийшла заміж. Я була в шоці. Мій чоловік каже, що мама нічого засудженого не зробила, їй хочеться жити і я не маю права їй заважати. Думаю, може мій чоловік правий?