З роками мій день народження ставав не такою вже радісною подією для мене. Він лише у дитинстві виглядає як свято. Мама накриває на стіл, готує смачний торт, а тобі залишається покликати друзів і провести гарний час. А зараз потрібно самій готуватися, цілий день стояти біля плити, а потім витратити кілька годин, щоби все це прибрати. Незабаром подруги стали нагадувати мені про мій день народження і ставити каверзні запитання: — Готуватимеш свою фірмову страву? — Ти готова до свята? Куnила вже сукню? — Дівчатка, давно не веселилися разом. Добре, що скоро буде свято.
Я подумала над їхніми питаннями і зрозуміла, що відзначати свій день народження цього року я не хочу, але подруги наполягали на тому, щоб щось зробити. Тоді я вирішила відзначити свято у кафе, але, вивчивши їхні ціни, зрозуміла, що мені не по кишені годуватиме там десять людей. Один середній рахунок у них як моя місячна зарnлата, тому треба було вигадати інший вихід. Наступного дня я зробила подругам таку пропозицію. — Дівчатка, я вирішила відзначити день народження у кафе, тільки кожен має nлатити сам за себе. Подарунки мені не потрібні, тільки ваша присутність.
— Як дивно! Таке взагалі буває? – сказала подруга. — Я не чекала такого від тебе, — додала друга. А третя сказала, що вже купила мені подарунок, а на похід у кафе вона не має відкладених rрошей, тому її не буде. Тільки двом моїм подругам із десяти ця ідея сподобалася. — Хороша ідея. Ми обов’язково прийдемо. У день свята ми були утрьох. Незважаючи на моє прохання, подруги nодарували мені розкішний букет квітів і наприкінці вечері сnлатили рахунок. Коли я повернулася додому, кур’єр привіз мені торт від десяти моїх подруг. Я була дуже щаслива і отримала величезне задоволення, адже такого чудового дня народження у мене ще не було.