Коли чоловік витра чав rроші на синів від першого шлюбу, я не була проти, але коли дізналася про задуми колишньої дружини, то мало не зірвалася.

У мого чоловіка є двоє синів від першого шлюбу. Його турбота про них не обмежується лише виnлатою алі ментів і зустрічей у вихідні. Хлопчики часто ночують у нас, чоловік витрачає на них солідні суми, а його колишня дружина, маніпулюючи ним через синів, живе за його рахунок. Мене такий стан дратує, але я намагаюся стримувати емоції. Однак боюся зірватися і вигнати чоловіка з дому. Через шість років після роз лучення, в тридцять вісім років, я зважилася на другий шлюб. У мене є дочка дев’яти років. Моєму чоловікові, Тарасу, сорок один рік.

Від першого шлюбу у нього два хлопчики-дванадцяти і десяти років. Перед одруженням ми з Тарасом обговорили правила, за якими будемо жити: чоловік здобувач, дружина веде господарства, і його сини і моя дочка — це наші діти. Рік ми прожили в повному взаєморозумінні і згідно з нашими домовленостями. Але потім колишня дружина Тараса стала звертатися до Тараса з приводу і без, А її сини жили з нами все довше і довше. Так вона могла, прикриваючись тим, що її діти ночують у нас, зателефонувати їх батькові пізно вночі. А сини звертаються за доnомогою до батька з будь-якої дрібниці. У мене почала складатися думка, що, маніпулюючи дітьми, колишня дружина хоче повернути Тараса назад. Це як максимум.

Advertisements

А як мінімум, з урахуванням витрат на синів, мій чоловік не тільки бере участь у становленні дітей, але повністю їх містить. І не тільки дітей, а й свою колишню дружину. Я виставила чоловікові умову, що він обмежується виnлатою алі ментів. І все. Начебто погодився. Але, як виявилося, для виду. Коли я, через місяць, порахувала всі чеки на дитячі товари, знайдені у чоловіка, то вийшла солідна сума. І це крім алі ментів. А тут колишня додумалася віддати синів в спорт школу поруч з нашим будинком. І тепер я, мало не кожен день у вечері, змушена їх зустрічати, приводити додому, годувати. А потім чоловік їх відвозить додому. Мої нерви починають здавати. Я потихеньку стала ненавидіти цих дітей. Вони як більмо у мене на оці. Я переконую себе, що треба потерпіти, хлопчики скоро виростуть. Але боюся, що не стримаюся до цього радісного дня, зірвуся і прожену чоловіка.

Advertisements