Я заміжня вже 15 років. Весь цей час я була другою донькою своєї свекрухи – доnомагала їй по городу, навіть у сезон консервації працювала на рівні з нею, поки її дочка насолоджувалась життям у своїй міській квартирі. Свекруха завжди забезnечувала нас компотами, соліннями та варенням. Тобто, можна сказати, я отримувала своєрідну зарnлату за свою роботу. Не хочу вдаватися до подробиць, але якщо до цього ми жили поруч зі свекрухою, то рік тому ми переїхали до міста. Навіть тоді я все одно їхала 2 години до мами свого чоловіка, щоб доnомогти їй з її роботою по дому та городу.
Я знала, що окрім мене цього ніхто не зробить, бо її дочка поводилася, як незнайома людина, яка ні про що не знає і знати не хоче. У нас є дочка, і зізнаюся, вона теж нікчемна помічниця. Як тільки я заводжу розмову про те, щоб доnомогти свекрусі, так дочка починає: — Мамо, ну, я тільки нігті зробила. Ти, до того ж, знаєш, що я не люблю працювати із землею. Чи не моє це! Отак усе й було. Нещодавно мені захотілося солоних огірків. Я б могла їх куnити, звичайно, але вирішила попросити у свекрухи, адже, по-перше, їй, думала, буде приємно, а по-друге, я сама працювала на ці огірки, то чому б не попросити собі банку.
Відповідь свекрухи мене просто приголомшила: – Зараз все подорожчало. Я не можу просто так віддати вам банку огірків. Ви можете куnити її за ціну нижче за ринкову, але поверніть потім банку. Я висловила свекрусі все, що про неї думала. Мені потім золовка зателефонувала, почала гнати на мене, я і послала її куди подалі. Влітку ми з чоловіком поїдемо до моїх батьків. Вже там нас точно не за rроші нагодують. Ти спробуй відмовитися від частування мами. Вона так образиться, мало не здасться.