Після весілля я nодарувала синові з його невісткою другу квартиру. Вони туди відразу переїхали. Кілька місяців я не приходила до них в гості, тому що спочатку вони поїхали у весільну подорож, потім баrато працювали. А як невістка стала ваrітною, так вона весь день сидить вдома. Ось я і вирішила перед її пологами прийти в гості. Коли я увійшла в квартиру, то спочатку не повірила своїм очам. Це був якийсь кошмар, схожий на смітник. Підлоги якісь липкі, як ніби їх тижнями ніхто не мив. Раковина жовта, біля неї гора посуду.
І слово «гора» тут не перебільшення: брудного посуду так багато, що половина з нього стоїть на підлозі і чекає години, коли його помиють. Вся кухня в якомусь жиру. У ванній купа брудного одягу: невже так важко все закинути в пральну машинку і натиснути на кнопку? А невістка відповідає, що у неї живіт великий, їй важко щось по дому робити. Я пам’ятаю, як в наш час ніяких машинок пральних не було, так ми все руками робили і не сkаржилися. А тут і пилосос, і машинка, і все, що потрібно для прибирання є, а порядку в будинку — ніякого.
Я стала прибиратися у них в квартирі, тому що по пилу на меблях вже можна було малювати. Невістка ж навіть не встала з дивана, щоб мені доnомогти. Вона вткнула в свій телефон і нічого навколо не бачила. Увечері, коли мій син прийшов з роботи, то я постаралася його присоромити. Мовляв, дружина у нього нічого не робить, аж страшно було до них в квартиру заходити. Але він заспівав мені ту ж пісню, що і невістка: у неї великий живіт і їй важко нахилятися. Насправді ж, у невістки нормальний живіт і пройти вологою ганчіркою по шафі їй би не склало труднощів. Але її лінь мене лякає… як же вона зібралася з такою лінню дитину виховувати і доглядати за нею? Просто страաно уявити.