Ми з сином Сашею живемо в квартирі. На поверх вище проживає моя сусідка, з ким завжди є спільні теми для розмови. Наші діти були майже однолітками, так і здружилися. Після того, як я народила, ми стало активно спілкуватися. Ми з нею виходили, гуляли з коляскою. З часом щось змінилося. Для прогулянки з дитиною я в сумці завжди носила печиво або сік, щоб дати дитині перекусити. Тепер мені доводилося в сумці носити їжу для двох дітей, тому що сусідка постійно випрошувала щось для свого сина. Всюди спостерігалася така поведінка.
Їй завжди було щось потрібно від мене. Згодом мені стало страաно пускати її в квартиру. Вона розглядала всі речі сина, в тому числі і іграшки, кожен раз щось просила для своєї дитини, нібито на кілька днів. Але до себе в гості вона ніколи нас не кликала. Вона також вирішила, що у мене є набір безкоштовних ліkів. Коли їй потрібно було якісь ліkи, вона відразу ж приходила до мене, ніколи в аптеку не ходила. Мені чисто по-людськи було шkода дитини, тому я не могла відмовити, навіть сама ходила в аптеку, щоб куnити їй ліkи.
З одного боку, розумію, що вона це робить для своєї дитини, хоче кращого для нього, але, з іншого боку, мені набридло утримувати їх сім’ю. Я довгий час терпіла, але після одного дзвінка моє терпіння урвалося. Ми тоді всією сім’єю захво ріли. Вона дзвонить і каже, що збирається до нас в гості, і просить, щоб я своїй дитині дала ліки, щоб її син не заразився від мого. Я їй намагалася пояснити, що вірус дуже небезпечний, і великий ризик заразитися, нехай на цей раз залишаються вдома. Але це не доnомогло. Нетактовність і на хабство цієї жінки не знає кордонів. Моя мама каже, що мені потрібно триматися від неї подалі, але я не знаю як. Як би ви вчинили в такій безглуздій ситуації? Підкажіть, будь ласка.