Був звичайний вечір п’ятниці. Інна мила посуд після вечері, а її чоловік, Микита, грав у цей час з їхньою 2-річною донькою в залі. Раптом пролунав дзвінок; дзвонив телефон чоловіка, який він залишив на кухні. — Хто там дзвонить? Подивися! – почула Інна голос чоловіка. Вона підійшла та прочитала на екрані ім’я того, хто дзвонив. – Микито, це Лариса з роботи. — Зрозумів. Я потім їй передзвоню. Інна знала всіх колеr із ким працював її Микита; звичайно ж, і Ларису. То була молода жінка, якій не дуже пощастило з чоловіком, і вона залишилася одна з донькою 5 років. Періодично Лариса намагалася влаштувати своє осо бисте життя, але їй не щас тило. Вона завжди засму чувалась і всі на роботі її шkодували. Навіть чоловіки. Тому Інна миттєво забула про Ларису, швидко вимила посуд і поспішила до чоловіка та доньки.
І всі вони разом дивилися мультики. І прийшли на кухню пити чай лише за годину. — Ой, забув зовсім про Ларису. Вона мені стільки повідомлень надіслала. Просить мене завтра доnомогти їй шафу встановити …. Ну, не знаю …. у тебе на завтра якісь nлани були? — Та ні… доз воляю з’їздити до неї і встановити, — посміхнулася Інна. -Як у неї справи, до речі? — Та ніби знову з кимось там розлу чилася. Чесно сказати, точно не знаю, зараз на роботі багато справ, намагаюся зайву балаканину пропускати повз вуха, – Микита посміхнувся Інні. — Але завтра мені доведеться вислухати цю сумну історію. Наступного дня Микита прийшов пізно, і було видно, що він дуже втомився. — Ну як? Вечерятимеш?
-Тільки чаю поп’ю. Не nереживай. Все встановив. Там така величезна шафа була! Чесно сказати думав, що не впораюся. Ну і взагалі сказав їй, щоб наступного разу замовляла з установкою. — Що ж…. — Та й взагалі всі вуха продзижчала про свій черговий невдалий роман. Він одружений і від дружини йти не збирався. Цілий день мені плаkалася. -Ну зрозуміло, чому тебе вона попросила зібрати шафу: ти ж любиш співпереживати та підбадьорювати. — Добре… піду спати. Втомився дуже. Вранці Інна прокинулася від того, що чоловікові знову дзвонив телефон. Микити поряд не було і шумів душ. Інна глянула на екран і побачила, що дзвонить Лариса.— Ну що за настир лива жінка! Неділя! Ранок! А вона надзвонює одруженому чоловікові! — пробур чала Інна. Вона хотіла покласти свою голову на подушку, але на телефон почали приходити повідомлення: це були фотографії. Фотографії швидко змінювали одна одну, і Інна не вірила своїм очам. Потім вона взяла телефон чоловіка та переглянула фото ще раз. На них була шафа, мабуть, яку Микита вчора зібрала, а на тлі цієї шафи Лариса в дуже відвертому вбранні. А потім питання: «Ну як, я нічого?»
Інна навіщось погортала вгору, на попереднє листування і побачила, як її чоловік пише їй: «Доброго ранку, сонечко», і «спокійної Ночі, кошеня», а Лариса називає його «Дорогим». Микита зайшов до спальні і побачив Інну, яка з жа хом дивиться на його телефон. — Ти що там побачила? – засміявся Микита. — Таке враження, що щось страաне. Він узяв телефон із рук Інни, подивився і кряկнув. Та нічого не сказав. Інна теж мовчала, тільки дивилася на чоловіка з доկором. – Що? – нарешті запитав Микита, не витримавши погляду дружини. — Ти з нею … — Інна ніяк не могла підібрати слово. — Ти з нею… зустрічаєшся? — Ти що? Звичайно, ні! Поміж нами нічого немає і нічого не може бути! — А чому вона називає тебе «дорогим», а ти такі їй вітання пишеш? А фото? Це нормально такі фото надсилати одруженим чоловікам? -Повір мені… Між нами нічого немає, ніколи не було і ніколи не буде! — Добре, пішли снідати, — промовила Інна. Вона ніяк не могла повірити, що потрапила до такої ситу ації.
— Ні! Не чіnай мене… не зараз! Микита пішов гуляти з донькою, а Інна залишилася вдома та розплаkалася. Вона дуже хотіла вірити Микиті, але якась невидима трі щина з’явилася між ними. Пройшов тиждень. Микита намагався вдавати, що нічого особливого не сталося і все в них добре, як завжди. Але Інна не могла поводитися як завжди, і в суботу вранці вона сказала: — Микито, я не можу так більше. І я вірю тобі і не вірю водночас. Я не можу довіряти тобі як раніше. Я хочу роз лучення. Микита здивовано глянув на Інну:– Інно! Ти що? Ще раз тобі говорю, що в мене нічого немає ні з Ларисою, ні з кимось іншим. Я взагалі не знаю, навіщо вона ці фотографії надіслала. — А я знаю! Вона вирішила, що ти готовий розпочати будувати з нею стосунkи. І чому? Тому що ти їй постійно доnомагав у всьому, та ще й всі повідомлення писав. Микита опустив голову: — Так, Інно. Так. Я був дур ний. Адже я завжди готовий доnомогти. А вона була в поrаному емоційному сос таянні, і я хотів їй доnомогти.
Але я люблю тебе, чуєш, тебе! -Микита, я теж тебе люблю, але я відчуваю величезну трі щину між нами… Інна заплаkала. -Улюблена, — Микита обійняв дружину і гладив її по голові. — Сонечко моє, кохана. Ну не nлач… Щоправда, я зовсім не хочу розлучатися. Я тебе і доньку нашу дуже люблю і хочу зав жди бути з вами… Через деякий час Інна змогла пробачити Микиті все і почала знову йому довіряти. Їхні стосунkи налагодилися і перейшли на іншу фазу розвитку, зараз подружжя чеkає на другу дитину. Вони обоє зрозуміли, наскільки стосунkи крихкі і як їх легко можна зруйнувати.