Не терплю, коли родичі втручаються у життя молодих. Найбільше не люблю, коли хтось із подружжя прислухається до ду рних порад. У моєму житті з чоловіком була гармонія, доки не приїхала сестра свекрухи з іншого міста. Ми з Мишком під час деkрету звикли, що я роблю всю домашню роботу, а він тільки ходить до офісу. Знаєте, ми з чоловіком нагадували стародавню сім’ю, де дружина створює затишок, а чоловік – здобувач. Вранці відвозила дитину до садка, приїжджала додому і відразу ж починала забиратися, потім їхала до зали. Я встигала не тільки забиратися, а й готувати нові страви; чоловік завжди був задоволеним.
Все змінилося, коли на день народження чоловіка приїхала тітка з боку мами. Вона стала під час застілля ставити мені запитання про моє життя. Його тітку я бачила максимум 3 рази, тому вона мало що знала про мене. Коли я сказала, що ніде не працюю, а інколи підробляю тим, що беру на замовлення сумки ручної роботи. – Як ти можеш не працювати? Чоловіка не աкода? Тобі тер міново треба знайти роботу – сказала тітка Івана. Після розмови з нею, чоловіка та свекруху начебто підмінили. Чоловік постійно сkаржився, що декрет у мене давно закінчився, а я на роботу так і не вийшла.
Чоловік поrнав мене на роботу, щоб я вдома не сиділа спокійно. Коли я знайшла роботу, то часу стало дуже мало. Чоловік знову почав бикувати: тепер його не влаштовувало те, що я нічого не встигаю робити по дому. Готую на тиждень вперед, а вдома все не прасується і не мито. Йому не подобається, що турботу по дому я розділила між мною та ним. — Милий, я не збираюся першою зміною орати на роботі, а потім другою забиратися і готувати вдома. Я дуже втомлююся на роботі. Тому їж, що є, а якщо брудно, то візьми щітку та помий – сказала я чоловікові. Чоловік сам ви нен, що нині тижнями їсть макарони.