Я вийшла заміж за kоханого чоловіка. Завжди думала, що свекруха — друга мати, і мріяла про хороші стосунkи. Чоловік познайомив мене зі своєю матір’ю до весілля. Я дуже переживала, хотіла у всьому догодити їй, спекла легкий торт з полуницею, вибрала бордові троянди. Мій наречений говорив, що його мати обожнює бордові троянди. Вона прийняла мене з незадоволеним виразом обличчя і говорила зі мною, стискаючи губи. Коли я вручила їй квіти, вона попросила сина викинути букет, мовляв, терпіти не може троянди. Я помітила, як сильно здивувався мій наречений.
Потім вона заявила, що не їсть солодке і взагалі не любить полуничний торт, мовляв, у неї алергія. Я такого прийому не очікувала. Наше знайомство не вдалося. Вона всіляко давала зрозуміти, що я їй не подобаюся і вона не рада мені. Я намагалася не звертати уваги, але була дуже засмучена. Вона не прийшла навіть в день розпису в РАГС, не прийшла в день виписки з nологового будинkу. З часом наші відносини стали більш натягнутими. Кожен раз, коли ми приїжджали до неї, я піддавалася жорсткій критиці, мої подарунки не подобалися їй, салати приготовані мною були завжди пересолені, тортики — позбавленими смаку, а м’ясо — пересушеним.
За її словами, я не вміла взагалі готувати і тільки псувала продукти. Я вже звикла до такого ставлення, хоча мені було дуже важко. Як кажуть, час все розставляє на свої місця. Після сильного перелому ноги вона змінилася, стала звертатися до мене нормально. Вона навіть попросила у мене прощення. Сама зізналася, що за весь цей час бачила, як я намагалася налагодити з нею стосунки, говорила, що не забула нашу першу зустріч, як вона попросила сина викинути квіти. Я заспокоїла її і сказала, що не ображаюся і давно пробачила її. Вона запропонувала жити разом. Але я не збираюся жити з нею під одним дахом. Не збираюся змінювати своє життя.