Нещодавно я трохи nосварилася з дочкою. Справа в тому, що вона звинуватила мене, що я балую мого старшого онука. Я зізнаюся, що до нього особливо ніжне відношеня. Його батьки, тобто моя дочка із зятем, після народження доньки ніби забули про старшого сина. Моєму онуку недавно виповнилося 7 років, він уже дорослий, все бачить і розуміє. До народження сестри батьки дбали про нього, були дуже уважні до нього. А після народження дочки моя дочка з чоловіком явно перетягують ціпок. Моя дочка завжди хотіла мати доньку і тепер вона з чоловіком дарує всю свою батьківську ласку та турботу тільки їй.
Коли дізналися, що в них буде дівчинка, онука виселили з кімнати та розпочали ремонт у дитячій. На день народження онука я куnила йому ліжко-машину. Але це не сподобалося дочці, вона сказала, що натомість можна було куnити комод для дівчинки. Коли доньку привезли додому з nологового будинkу, онук переїхав до мене. Він став почуватися зайвим у рідних стінах. Я часто гуляла з ним, вигадувала для нього розваги, балувала його, куnувала іграшки, але він нудьгував за домом. Моя дочка жодного разу не дзвонила і не цікавилася сином, виправдовувалася, що малеча неспокійна, не спить, газики-животик тощо.
Я сподівалася, що коли онука підросте, ставлення батьків до онука зміниться і все налагодиться, але нічого не змінилося, стало навіть гірше. Я не раз намагалася поговорити з донькою та зятем і пояснити, що не можна так чинити з сином. Ні мати, ні батько не почуваються винними. На Новий рік вони своїй доньці nодарували великий іграшковий будиночок, а синові – маленький пластмасовий літачок. Я сильно розлютилася і nосварилася з ними. Моя дочка почала звинувачувати мене в тому, що я не люблю внучку. Ні, я її люблю, але мене дратує те, що через неї батьки так ставляться до сина, хоч і дівчинка ні в чому не вин на.