Я його зустріла на корпоративній вечірці. Ми працювали в одній компанії, але до цього не були знайомі. Він став проявляти знаки уваги, був ввічливий зі мною. Весь цей вечір провели разом, він розповідав смішні історії. Після вечірки він провів мене додому, взяв мій номер. Перед прощанням взяв мене за руку і подякував за разом проведений час, сказав, що йому було дуже приємно познайомитися зі мною. На наступний день подзвонив і запросив на побачення. Я чекала його дзвінка і погодилася, тому що він справив на мене гарне враження, дуже вже мені сподобався.
Він прийшов з квітами, але мене здивувало інше: він був в офіційному костюмі. Ми чудово провели час, кілька годин пролетіли дуже швидко. З ним було дуже весело і цікаво. Ми стали зустрічатися. Він був елегантним залицяльником, дарував мені квіти, робив подарунки. Я закохалася в нього. Я думала, що зустріла чоловіка своєї мрії. Він запропонував мені переїхати до нього. Я погодилася і вже через тиждень зібрала свої речі і поїхала. Я вирішила переїхати в п’ятницю, щоб відпочити на вихідних. На наступний день мені подзвонила його мати. Мене здивувало, що вона дзвонила мені: я з нею не була знайома.
Вона представилася і відразу запитала, чому я ще сплю, мені треба готувати її синочку сніданок. Сказати, що я була в աоці-нічого не сказати. Я подивилася на хлопця з подивом. Мені стало ясно, що він нітрохи не здивований — і навіть згоден з матір’ю. Я нічого не відповіла, зробила вигляд, що все нормально, встала з ліжка і попросила його сходити в магазин за продуктами для сніданку. Дала йому список і стала одягатися. Він взяв список і вийшов з дому. А я зібрала свої речі, поклала в сумку і пішла. У список я написала спеціально такі продукти, які він би довго шукав. Через годину він подзвонив мені. Я не відповіла. Мені потрібен справжній чоловік, а не мамин синок.