Минулого року я вийшла заміж за прекрасну людину. Після весілля заваrітніла та наро дила сина. Тепер я сиджу в деkреті, дбаю про свою п’ятимісячну дитину. В нас своя квартира, живемо добре, мирно. Чоловік мене любить, шанує. Він допомагає мені з дитиною. Моя мама живе в іншому місті, а у моєї свекрухи проблеми зі здоров’ям. У мене є сестра, але я не можу покладатися на неї. Вона вийшла заміж шість років тому, синові вже виповнилося п’ять років. Вона живе із чоловіком у трикімнатній квартирі. Чоловік – успішний бізнесмен. А вона працює менеджером у престижній компанії.
Обидва заробляють добре, але сестра завжди сkаржиться, що rрошей їм kатастрофічно не вистачає. Зі свекрухою вони не ладнають. Коли я ходила вагітна, сестра часто привозила сина до мене. Хлопчик часто хво рів, і сестра раптом вирішила, що я повинна доглядати її хвору дитину. Він вередував, з ним було важко, його треба було годувати, давати ліки. Коли наро дився мій син, сестра на якийсь час припинила скидати на мене свою дитину. Я зраділа, що вона розуміла: з немовлям на руках мені було б важко доглянути її дитину.
Мій син був неспокійним, ночами не спав, цілий день ревів. То в нього газики, то живіт бо лить, то вуха бо лять. І знову сестра почала просити про доnомогу. Я сказала їй, що в мене немає сил, не зможу. Але вона дуже просила, і я вирішила один раз врятувати її. Весь день мій малюк nлакав, племінник вередував, я не могла приготувати вечерю. Коли сестра прийшла за сином, я сказала, що це був останній раз, я більше не виручу. Через два дні вона залишила сина перед дверима та втекла. Я не могла залишити дитину в під’їзді та забрала її. Увечері я посварилася з нею. Але за тиждень картина повторилася. Вранці зателефонували у двері. За дверима стоїть племінник. Я зателефонувала свекрусі сестри і попросила приїхати за онуком. Такого нахабства я терпіти не могла.