З чоловіком ми були одружені 10 років. Я думала, що у нас з ним немає сеkретів один від одного, але він мені бре хав постійно, поки був живий. Я знала, що до мене він був одружений, але про його сина я нічого не знала. У шлюбі з ним у нас наро дилася дочка. Він відрізнявся від інших чоловіків тим, що ніколи не піднімав на мене голос, завжди підтримував і був поруч. Весь свій вільний час він присвячував мені і дочці, я навіть подумати не могла, що у нього може бути інша дитина на стороні. Чоловік потрапив в ава рію і по мер на місці. Мені було сkладно, а якого було доньці — я навіть уявити не можу.
Перший час я не могла ні їсти, ні на роботу ходити, для мене все в житті втратило сенс. Добре, що поруч була мама, яка доглядала за мною і донькою. Через якийсь час я змогла прийти в себе, стала ходити на роботу, а дитину записала до nсихолога. Ми з донькою залишилися одні, нам потрібно було якось жити далі. Але одного разу в двері постукав молодий хлопець. Він був сильно схожий на поkійного чоловіка. Молодий, міцний хлопець років 20-стояв переді мною. — Здрастуйте, я Ваня, син Олександра Вікторовича. Мені хотілося б з вами поговорити, якщо ви не проти – сказав хлопець. Я запросила його в квартиру. Виявляється, під час nохорону він до мене підходив, щоб посnівчувати, але я цього навіть не пам’ятала.
Причиною його приходу було те, що чоловік ще за життя відписав нашу квартиру йому. — Я вважаю, що це нечесно. Пропоную розділити квартиру порівну між мною і моєю зведеною сестрою – запропонував він. Я розлю тилася злегка, тому що чоловік мені бре хав. Мало того, що у нього син є, так він ще й квартиру йому залишив. Я тільки не розуміла, чому мені нотаріус нічого не сказав. Я не поспішала займатися цією паперовою тяганиною, але мене повинні були хоча б попередити. Зараз квартира розді лена на дві частини. Ваня запропонував мені викупити його частину. Грошей у мене немає, але він готовий чекати і навіть отримувати частинами протягом декількох місяців, поки я не закрию всю суму.