Моя сестра покинула освіту заради kоханого чоловіка. Швидше за все, через ваrітність. Вона навчалася на філологічному факультеті. Мама умовляла, просила, але вона твердо вирішила, що не хоче вчитися, хоче заміж. Пам’ятаю, як страждала мати. А ще сестра додала, що, якщо потрібно буде, стане перукарем працювати. Мати мовчки слухала її і витирала сльози. Зіграли весілля, оселилися у орендованій квартирі. Через кілька місяців наро дилася дитина. У зятя дуже тяжкий характер. Ми уникали його.
Він усіх дражнив, критикував. Мамі він дуже не подобався. Один день моя сестра з чоловіком і з дитиною приїхали до нас. Сказали, що rрошей немає на оренду квартири. Отож і вирішили у нас пожити. Мама працювала 8 годин на день, приходила втомлена, а сестра їй говорила: «Мамочка, посидь із дитиною, мені треба зустрітися з подругами». Вночі моя сестра спала, а за дитиною дивилася мама. Було видно, як важко дорослій жінці. Сестра хропе, а мама міняє підгузки, сповиває, колискові співає. Прокидалася зі сходом сонця і бігла на роботу. Як можна бути такою егоїсткою? Зять не працював, сидів удома та командував усіма.
Весь день валявся в ліжку, вставав тільки щоб закусити або покурити. Майже щовечора влаштовував концерти із дружиною. Ми втомилися. Сестра вирішила, що треба їхати на заробітки, а чоловік обіцяв доглянути дитину. Сестра поїхала до столиці. Чоловік тішився, що дружина така заповзятлива, перспективна, не сидить склавши руки. Якось увечері пішов зять у магазин, але не повернувся. Його збила машина. Швидка відвезла його до ліkарні. Нам зателефонували та повідомили, що його оперують. Ми помчали туди. Лікарі нічого не обіцяли, робили все можливе. Життя йому врятували, але він став ін валідом. Мама подзвонила сестрі і розповіла про те, що сталося. Вона обіцяла незабаром приїхати. Та так і не приїхала. Написала смс-ку, що не збирається жити з калікою, знайшла нове kохання і починає нове життя.