Лідія Сергіївна живе у трикімнатній квартирі одна. Її чоловік був військовослужбовцем. Після його сме рті Лідія Сергіївна отримувала доплату. Ще й працювала у поліkлініці, отримувала nенсію. Загалом грошей вистачало на оплату величезної квартири та витрати. Лідія Сергіївна мала єдиного сина. Він не пішов стопами батька. Після того, як закінчив школу, довгий час не вдавалося знайти роботу. А якщо й знаходив, то зарплата не влаштовує, чи то колектив, чи щось ще. А незабаром він одружився. Вони з дружиною жили у мами. Рік прожили мирно, а потім невістка почала сkаржитися. – Вам з нами не зручно, і ми хочемо пожити окремо. Ні друзів запрошувати не можемо, ні вечірки влаштовувати. Чому б не розміняти квартиру?
Лідія Сергіївна довго не реагувала, думала, син думає по-іншому. Але й син одного разу заявив, що згоден із дружиною. – Квартиру я не продам. Я надала вам кімнати, живіть на здоров’я. Ви обоє працюєте, продукти не купуєте, за квартиру не платите. Збирайте гроші на початковий внесок і купуйте квартиру в іnотеку. А якщо вас не влаштовує такий варіант, можете з’їжджати в орендовану квартиру. Це моє рішення. Хочете обра жайтеся, хочете ні. І справді Лідія Сергіївна запропонувала їм добрі умови. Тільки вони вирішили обра зитися та з’їхати. Жили вони в орендованій квартирі, а кімнати, що звільнилися, Лідія Сергіївна пустила квартирантів. Не сторонніх, молоду медсе стру та ліkаря з поліkлініки. Через деякий час з’явився син. Виявляється весь цей час дружина виносила йому мозок: іди до мами, умовляй розміняти квартиру. У тебе є квартира, а ми винаймаємо>>.
Він вирішив піти від неї. Але куди йти? Звісно ж до мами. — Я завжди тобі рада, синку. Завжди можеш приходити до мене. А якби розміняла, нікуди було б повертатися. Навіть якби у вас була своя квартира, все одно твоя дружина іншої не стала б. Я нагромадила гроші. Можу віддати тобі на внесок для одного. То можу тобі допомогти, а квартиру все одно не продам. Син вирішив залишитись у мами. Незабаром потоваришував із молодою квартиранткою, з якою Лідія Сергіївна потоваришувала сама. Але дружба переросла у кохання. Лідія Сергіївна помічала, як син дивно змінився. Став старанно працювати, подорослішав і посерйознішав. Незабаром він зробив дівчині пропозицію, вони побралися і наро дився перший онук Лідії Сергіївни. Вона була дуже щаслива. І мешкали вони разом дружною сім’єю.