У Софії Павлівни два сини. Старший Василь та молодший Григорій. Ще в неї є однушка, що дісталася у спадок. Коли Василь одружився, вона пустила його із сім’єю туди жити. Через рік Таня, дружина Василя, наро дила двійнят. Хлопчика і дівчинку. Ще через рік Василь пішов від дружини до іншої. А Таня там і живе разом, дев’ять років, з онуками Софії Павлівни. А Василь зрідка згадує про дітей та посилає їм rрошові перекази та подарунки. Аліментів не сnлачує. Таня ніяких планів на майбутнє не складає, а просто живе у квартирі свекрухи. Онуки Софії Павлівни вже у четвертому класі, навчаються у школі поруч із будинком.
Свекруха і не думає сказати невістці — звільни квартиру. Її молодший син Григорій із дружиною Оленою живуть на орендованій квартирі. Чекають на первістка. Ваrітність Олени проходить важко. Раз у раз малюк змушує похвилюватися рідних. Дня чотири тому Олену виписали із ліkарні. Уклали, щоб попередити передчасні пологи. Але тепер kриза позаду, і їй можна лежати вдома. Постільний режим, дозволено вставати тільки в туалет. Жодних нер вових переживань. Два тижні протриматися, а далі все увійде до норми. Але… Як то кажуть — прийшла біда, відчиняй ворота. Гриші зателефонував господар їхньої квартири і дає місяць на те, щоб звільнили квартиру.
У того сімейні обставини змінилися і самому знадобилася квартира. Гриша збентежений. З чого почати? За що братися? Як збирати речі? — Мені дзвонить сватя, мати Грицька, — розповідає Світлана Семенівна, мати Олени. — Дізналася, що дітей із квартири виселяють. Говорить «допомогти треба зібрати речі». А я так нахабно їй: «Софіє Павлівно, а чи не впустити наших дітей у вашу квартиру однокімнатну?» Речі, говорю, і Гриша збере. А ось дружина та на вулиці – це справді проблема. Софія Павлівна однаково добре ставиться і до Тетяни, і до Олени. І сказати Тані, мовляв, настав час і честь знати — у неї не повернеться язик…