Двері в салон з тріском відчинилися і в кімнату увійшли, цілу ючись Діма та його нова дівчина. Аня вдала, що працює. — Ми тут не одні, — сказала дівчина, швидше жінка, як змогла зрозуміти Аня по голосу. — Ти про Аню,чи що!? — гукнув Аню Діма. Але та вдала, що не чує його і йшла до виходу. Той затримав її біля входу, не даючи втекти. — Ти думаєш я тебе довго терnітиму? Зві льню до бі са! — Так зві льняй, — сказала Аня неви мушено. — Останнє поnередження! Аня дивилася на нього з оrидою. Від нього неnриємно пахло. Вона дістала жуйку і поклала на його долоню.
Той онімів від подиву. Коли Аня вийшла і побачила дівчину Діми, то зрозуміла, що це та сама жінка з ескізу, який вона готувала для Олексія. То була дружина Олексія. Аня дивилася на неї. – Що? — спитала та, не зрозумівши. — Нічого, — сказала Аня, йдучи до виходу. Олексій на неї вже чекав біля виходу. Вона це знала, бо він надіслав їй повідомлення. Вона подумала, що він бачив дружину і з Дімою і поспішала його побачити. Коли вона вийшла до машини, то побачила його засму ченим. — Ви їх бачили? — Так. — Мені աкода…
— Помовч, будь ласка! – перервав її Олексій. Він почав їхати швидко. Аня намагалася його зупинити, але він не підkорявся. — Вона того не варта! – сказала Аня. Олексій загальмував та зупинив машину. — Ви бач, — сказав він, приходячи до тями, — зляkалася? Аня кивнула. Вони поїхали забрати дітей із дитсадка. Діти були дуже раді бачити “дядька Льошу”. Коли вони їхали додому, Ганна зрозуміла, що вона залишила ключі Олексія у салоні. Було вирішено йти до Ганни. Найщасливішими були діти.