У моєї мами є брат. У тата теж. І у мене є брат. Всі прекрасно спілкуються один з одним, дружать, допомагають і всі питання вирішуються мирним шляхом. Навіть питання спадщини. Негласно, в нашій великій родині існує правило, якщо батьки живуть з кимось із своїх дітей, тому і залишиться житло. Це, як я вважаю, правильно і логічно.Але я вийшла заміж і потрапила в сім’ю, де так не вважають. Я живу з чоловіком та свекрухою в її квартирі. У брата чоловіка є своє житло, яке вони з дружиною взяли в іпотеку. Зрозуміло, що їм і з одного боку, і з іншого батьки допомогли на перший внесок і інші платежі. Але брат прописаний в квартирі, де живемо ми. І не приховує, що після того, як не стане мами планує її ділити. Те, де ми будемо в подальшому жити, його не цікавить. Але я не хочу втручатися в ці суперечки.
Я з іншого міста. Прописана була у батьків, поки не з’явився син. Дитину треба прописувати там, де ми живемо, щоб не мати проблем з поліклініками, садками і школами. Чоловік підняв питання, що треба прописати і мене. Ось тут-то все почалося.Мене почали звинувачувати у всіх гріхах. Що я вийшла заміж заради житла і дитина не від чоловіка. Спочатку ми не сприймали це серйозно. Але я почала помічати, що чоловік став дивно реагувати на це. Десь підтакує, десь мукає незрозуміле щось, мене не захищає, а ховає очі. А потім зовсім зірвався і почав мені дорікати, що занадто швидко я переїхала до нього жити. Не хотіла я приховати свій гріх? Сперечалися ми практично щодня.
Одного разу з сином гуляти пішов чоловік. Я, приблизно через десять хвилин вийшла в магазин і побачила, що вони з братом вантажать коляску в таксі. Я підійшла і почала з’ясовувати, що відбувається. Після того, як від мене полетів шквал емоцій, чоловік зізнався, що вони збиралися в клініку. Там хотіли зробити тест.Те, що я була здивована — це м’яко сказано. Скажу чесно, я орала так, що чула вся вулиця. Заспокоїтися довго не могла. Сказала Все, що думаю про всю їх сімейці разом з квартирою. Думала всю ніч, і прийняла важливе для себе рішення.
Вранці ми поїхали в клініку і здали цей тест. Коли результати тесту були готові, я залишила сина з чоловіком і поїхала в ЗАГС. І тест, і заява на розлучення були датовані одним числом.Те, що чоловік — батько дитини, звичайно ж, тест підтвердив.Разом з результатом, в конверт я вклала копію заяви про розлучення. Я не можу жити з людиною, яка мені не вірить.Мама і тато забрали нас до себе. Вони не поділяють мого рішення, але і не наполягають на своєму. Далі час допоможе заспокоїтися.З кожним днем я все більше і більше сумніваюся в правильності свого рішення. Саме тому хочу почути пораду людей з боку. Чи не зробила я помилку, пішовши від чоловіка