Особисте життя в Юлі не найліпшим чином ще з юності. З юних років їй твердили, що вона дуже висока, пару собі знайти не зможе. Мама вічно вигукувала: «Ну в кого вдалася така каланча? ». У Юлі було 184 см росту, що було досить-таки відчутно видно, особливо на лінійках в школі. Юля дуже комплексувала з цього приводу, тому навіть горбилась, щоб здаватися нижче . В університеті ситуація трохи змінилася: тут була своя команда з баскетболу, куди Юлю відразу ж відправив тренер з фізкультури, помітивши дівчину на першому занятті. Так життя звела її з Федьком-баскетболістом з чоловічої збірної, і закрутилося. Вони стали зустрічатися і зустрілися аж до закінчення університету. Юля раділа: вона не знала, чи любить вона Федю, просто була щаслива, що на неї звернув увагу «Не ліліпут».
Мама Юлі так взагалі була в захваті, вона не сподівалася, що її громадину-дочку взагалі хтось запримітить. Чи не задоволений був тільки Федя. Всі роки, поки пара складалася у відносинах, Федя Юлю » перевіряв «. Говорив — не можна одружуватися ось так просто з бухти-барахти, треба впевнитися, що твій чоловік. І Юля самовіддано чекала, коли ж її Федя« перевірить ». Федя перевіряв -проверял, та й допроверялся: пішов до іншої. Юля зовсім занепала духом: вона думала, що більше на неї, на довгу палицю (як її «ласкаво» називав Федя), ніхто не зазіхне. Через три місяці після розставання, Юлі знадобилося до лікаря, де з’ясувалося, що вона вагітна. — Федя, я вагітна, — випалила в телефонну трубку вона, коли набрала його номер. — Що? Про що ти говориш, ми розлучилися і нічого бути між нами не може.
Твоя дитина — це твоя дитина, вирішуй проблему сам. І Юля вирішила. Вона порадилася з мамою, яка сказала: «Ну що ж, нічого не поробиш, виховаємо ще одну каланча». І замість того, щоб шукати роботу після університету, Юлі довелося купувати речі для немовляти. І в цей самий момент вона зустріла Миколи, який, не звертаючи уваги на її живіт, зважився заговорити з нею в черзі на касі в магазині для новонароджених: він купував комбінезон для племінника, запитав у Юлі ради, ось так вони і розговорилися. Юля не вірила своєму щастю: мало кому вдається знайти чоловіка при її зовнішніх даних, а вона ще й з пузом спокусила хлопця. З Миколою все було по-іншому: він відразу сказав, що треба одружуватися. Але от невдача: дітей він не хоче в своєму житті. Тобто своїх звичайно хочеться, але не зараз і не нагулявся, а свого рідного.
А Юліного дитини запропонував віддати мамі Юлі і допомагати тій грошима, навіть хорошу суму озвучив. Він сказав, що точно не зможе полюбити чужу сина і краще про це домовитися заздалегідь. Та й потім, все-таки це ж помилка молодості, з чим і сама Юля не могла посперечатися. І тепер перед Юлією постало питання: що ж робити? Їй всього 23 роки, вже термін народжувати підходить. Вона без освіти, без роботи, де вона ще такого Миколи знайде? Потрібно вирішувати щось і скоріше. Мати Юлі, коли та озвучила їй думки Миколи, заборонила навіть думати про те, щоб і відкидала пропозицію. — А що, Юль, я звільнюся, ви мені грошей будете давати, я молода, ще трьох виховати можу, ось побачиш! Хороша пропозиція! Головне, своє щастя не прогав! Погоджуватися треба, дочка. І ось Юля тепер на роздоріжжі.
З одного боку — син, ще навіть не народився. З іншого — наречений, який навіть готовий оплачувати всі витрати мами, аби не бачити чужу дитину. Що робити — вона не знає, але вирішуватися треба. А ви як вважаєте, чи може мати влаштовувати своє особисте життя, не думаючи про дитину? Хоча тут же ще навіть не народжена дитина, який і маму-то не бачив. Ну подумаєш, буде Юля приходити в гості до мами, так сотні біологічних батьків так роблять і нічого. Зате освіту зможе отримати, на роботу вийти. А там дивись і Миколи умовити можна буде переглянути своє рішення. Як вважаєте?