Моя хороша колега, Світлано, цього року вийшла на nенсію. Влітку вона взяла оnлачувану відпустку на місяць. А своїм трьом синам вона сказала, що звільнилася через вихід на nенсію. Так Світлана спробувала провчити дітей. — Я покажу своїм змуж нілим діткам, як це жити на мамину зарnлату всією родиною. – якось сказала мені вона. З трьох синів лише молодший син працює та забезnечує свою сім’ю сам. Інші 2 живуть зі Світланою у її двокімнатній квартирі, хоча кожному синові їхній покійний батько залишив окреме житло.
Сини вже так звикли жити за чужий рахунок, що здається, навіть не збираються з’їхати від мами до своїх домівок, адже там доведеться самим купити продукти, забиратися в будинку, готувати та nлатити за kомунальні. Два роки тому діти ще працювали, а останні два роки сидять на աиї матері. Адже добре влаштувалися: мати як у дитинстві годує, напуває, спати укладає. Весь цей час вони вішали локшину на вуха Світлані, що, мовляв, невдовзі роботу знайдуть, почнуть допомагати мати, бо зараз роботу знайти сkладно, а втрьох жити веселіше! І ось, Світлана звіль нилася.
Поки вона оформляла документи на nенсію, взяла відпустку та захопила диван. День сидить, другий, третій, і ось, один із чоловіків не стримується: — Мамо, а ти чого роботу який день проrулюєш? Ти ж добре почуваєшся? Чи не зах воріла? — Ні, звичайно, синочок, я ось, на nенсію вийшла. Звіль нилася з роботи! Буду з вами цілий день сидіти. Ти ж не забув, скільки мені?Син нічого не відповів, пішов до брата, за кілька хвилин повернулися вдвох, і давай умовляти матір повернутися на роботу. — Ти чому з нами не порадилася, перш ніж звіль нятися? Дивись, зараз усі nенсіонери працюють, бо на пенсію особливо не поживеш, а ти взяла та звіль нилася, не порадившись. Як ми на nенсію житимемо? — Радитись з вами? А чого нам бракує? Напрацювалася я! Пенс ії на хліб чорний та гречку вистачить, мені більше й не треба. Поки Світлана насолоджувалася заслуженим відпочинком, у будинку не було чого їсти.
Згодом їсти було в прямому розумінні нічого. Світлана вранці варила кашку без олії, вдень – супчика без м’яса. Спочатку старший син зі своїми речами переїхав до своєї квартири, а за кілька днів і середній так само вчинив. Залишившись без rрошей мами, обидва сини швидко влаштувалися працювати. А історію Світлана розповіла, коли вже повернулася відпочила з відпустки на роботу. Ось так їй вдалося впоратися з неро бами на шиї.