У нашому шлюбі настав момент, коли романтика зникла наскрізь: діти, скандали, бытовуха. А тут як на зло на роботі з’являється нова дівчина: гарна, струнка, не обтяжена сімейним життям. Я почав її доглядати: водив у ресторани, дарував подарунки, балував букетами із записками. Дружині я казав, що затримуюсь на роботі, допомагаю доробити роботу, працюю на понаднормінку і таке інше. І ось після чергового подарунка колега запросила мене до себе. Я тішився як дитина, гормони вирували. Того дня я повернувся додому, стрибаючи з радості. Мозок відмовлявся нормально функціонувати. Але я ніколи не вмів дурити жінок, а особливо свою дружину.
Вона відразу помітила недобре. Сказала, що вечеря на кухні, а вона втомилася і хоче лягти раніше, а на кухні потім прибереться. Коли я закінчив усі свої вечірні процедури і пішла до кімнати, дружина спала на ліжку в одязі, із зібраним волоссям. Було видно, що вона так утомилася, що лягла спати, навіть не переодягнувшись. Поруч на тумбочці лежав наш весільний альбом. Мені не спалося, я вирішив гортати його. В альбомі були також фотографії до нашого весілля. Я дивився на ці фотографії, де моя дружина свіжа, молода, доглянута. На мене наринула хвиля емоції. Вони мені нагадали про те, як я був закоханий у неї, як я стояв ночі безперервно біля її вікна, як я доглядав за нею, ночами не спав, домагався її.Цієї ночі я думав про дружину, про свою коханку. Я задумався, чому я перестав її доглядати, готувати сніданки вранці, водити в красиві місця. Чому я балував колегу, а не свою рідну дружину? З якого часу я перестав робити їй компліменти? Так я просидів до 4 години ранку. Потім я збігав у цілодобовий магазин квітів, купив букет її улюблених півонів, встиг приготувати їй сніданок. Я все робив тихо та поспішаючи, бо вона встає дуже рано.
Дружина прокинулася і не могла нічого сказати від такої уваги. Від квітів вона зовсім розгубилася, раділа як дитина, а я милувався її розпатланим волоссям і набряклими очима. Коханку з роботи я взагалі стер з життя. Спочатку було складно, але я зміг. Після цього я таке полегшення відчув… мені більше не треба було брехати сім’ї. Я зателефонував мамі, попросив забрати дітей на тиждень. Склав розклад побачення на тиждень. Я знову відчув себе хлопчиськом, який безпам’ятно закохався в дівчинку. А дружина сильніше за мене змінилася. Вона почала доглядати себе, знову стала дівчиною з фотографії, яку я так сильно любив. Тепер я сім’ї та дружині приділяю більше уваги, і повірте, таких емоцій, які я відчуваю з ними, я не отримав би з жодною коханкою. Так ось, до чого я все це? Правильно кажуть, що жінка – віддзеркалення сім’ї. Буде дружина щаслива – будуть щасливі у сім’ї. Хто не вірить – може перевірити.