Ця історія трапилася кілька років тому. Наш син Андрій, якого ми з дитинства вчили завжди і за будь-яких обставин бути добрим і залишатися людяним, потрапив в цікаву ситуацію. Андрій тоді навчався в університеті, і на обід ходив в недорогу їдальню неподалік від навчального закладу. І, одного разу, йдучи звичним маршрутом на обід, наш син побачив літню жінку, бабусю. Вона дуже дивно поводилася, мала стурбований вигляд і ходила з боку в бік. Андрій відразу підійшов до неї і запитав, чи потрібна їй допомога: — Бабуся, з вами все добре? Що у вас сталося, може вам чимось допомогти? — сказав він розгублено. Літня жінка глянула на нього і каже: — Я, напевно, загубилася. Син сказав мені чекати його біля будинку, я вирішила прогулятися і тепер не можу зрозуміти де я. — А де знаходиться ваш будинок? — вирішив допомогти Андрій. — Нічого не знаю, пам’ятаю — він великий і червоний, високий такий … Наш син приблизно уявляв собі, про який будинок говорить ця жінка.
Він пообіцяв, що допоможе їй, і повів її в бік елітних будинків з червоної цегли, яких в місті було небагато. Вже на підході до потрібного кварталу, Андрій зрозумів, що не помилився. У дворі творилася метушня: багато поліцейських машин — і розгублений чоловік в центрі цього дійства. — Шукайте мою матір! Перекрийте дороги, зробіть все, щоб через годину вона була вдома! Коли Андрій увійшов у двір, він покликав чоловіка: — Ви не цю бабусю шукайте? Чоловік всіх сил помчав у бік нашого сина і бабусі, одразу став дякувати Андрія, мало не зі сльозами на очах. — Спасибі тобі велике. У мене мама старенька вже; навіть не уявляю, що могло б статися, якби ти не знайшов її … На знак подяки чоловік покликав нашого сина працювати до нього в фірму. Андрій — хлопець тямущий, і вже через півроку добре піднявся по службі і зайняв посаду великого начальника. Зараз Андрій дуже добре заробляє: син тієї бабусі зробив його своїм заступником. Так доля віддячила мого сина за його доброту і чуйне серце.