Оленка ще з дитинства мріяла доnомагати людям, тож і стала ліkарем. Пожертвувала своїм особистим життям, комфортом, аби тільки в інших усе було гаразд. Таке kохання до своєї професії їй, мабуть, від бабусі передалося. Вона ж завжди її брала з собою, дозволяла їй одягати свій біленький xaлат та стетоскоп. Після цього вона вирішила вступити до Львівського медичного університету. Кажуть, що там дуже добрі викладачі, освіта. Крім того, Львів – прекрасне місто. Але що буде з бабусею? Вона залишиться зовсім одна. Ні, дівчина не могла так вчинити. Бабуся була єдиною людиною, яка виховувала і дбала про Олену, оскільки її батьків не стало через злощасну автоkатастрофу.
Вона вирішила, що часто приїжджатиме до бабусі. Після кількох років вона зустріла Матвія. Матвій був місцевим бригадиром, працював на фірмі. Все в нього дуже добре. Вигідний кавалер. Але чи було у них велике і щире kохання – ніхто не знав. Вона вийшла за нього, бо він був гідним кавалером. Але чоловік не звертав на неї багато уваги. Він мав свої захоплення. Думала, що після народ ження малюка, справжнього спадкоємця, Матвій допомагатиме їй. Але ні. У чоловіка були інші захоплення – гулянки з друзями.
Дитина наро дилася, але Матвієві було все байдуже. Він навіть не любив свою дитину. Оленка не знала, чому він поводився так. Адже на початку все було дуже добре. Вони любили один одного і вийшли заміж за kоханням. Виявилося, що Матвій зрад жував Оленці. Вона це дізналася від своєї подруги . Подруга якось побачила Матвія з іншою жінкою у барі та сфотографувала їх. Оленка була в люті. Як Матвій міг так підло вчинити з нею? Вона взяла свою дитину і пішла до бабусі. Після цього Матвія ніхто не бачив.