Протягом кількох тижнів я намагалася знайти своє місце в несподіваній ситуації, що склалася. Ми з чоловіком завжди вважали, що є добрими батьками для нашої дочки. Однак, наші майбутні родичі вважають інакше. На Різдво наша дочка оголосила, що заручена зі своїм хлопцем. Ми були в захваті, тим більше, що ми близькі до завершення будівництва будинку нашої мрії за містом. Ми з чоловіком планували переїхати туди до літа та подарувати молодятам нашу квартиру. Ми думали про просте весілля – за всіма правилами, але без зайвого пафосу.
Але щоб ближче познайомитись із родичами, ми запросили їх на шашлики до нашого нового будинку, який, як я зазначила, був уже майже добудований. Ми збирали і будували його десять років, і він має чудову альтанку, якою ми особливо пишаємося. Я накрила гарний стіл, чоловік посмажив шашлики, і я спекла торт, бажаючи догодити сватам. За столом сваття похвалила наш новий будинок і натякнула, що вони думають, що він дістанеться молодій парі. Коли я уточнила, що молодятам дістанеться наша квартира, і вони зможуть переобладнати її за своїм бажанням, вона розлютилася.
Вона звинуватила нас у обмані, оскільки ми нібито похвалилися перед ними будинком, але не запропонували його парі. Далі вона згадала, що вони збиралися подарувати синові машину, але тепер сумніваються, чи варто їм зв’язуватися з такими егоїстичними людьми, як ми. Сваття стверджувала, що батьки мають жертвувати всім заради своїх дітей. Тепер я почуваюся втраченою і не знаю, що мені робити. Невже квартири у місті недостатньо?!