Ми з чоловіком у тому ж поселенні міського типу, що і його мати, і сестра – кожна у своєму власному будинку. І щовесни з гарячою водою виникали проблеми, тому що її нагрівала місцева теплостанція. Втомившись від цієї незручності, особливо з двома маленькими дітьми, ми купили водонагрівач. Але незабаром моя свекруха Ганна Віталіївна та моя невістка Іра дізналися про це і почали часто приходити до нас, щоб скористатися гарячою водою.
Вони навіть прали килимки для своїх собак у нашій ванні! Звичайно, через це рахунки за нашу електрику злетіли до небес, але вони здавались байдужими, кажучи, що мій чоловік цілком спроможний сплатити всі витрати. Якось Іра провела півтори години у нашій ванній, готуючись до побачення. Втомившись від цього, я запропонувала чоловікові купити їм водонагрівач. Він дав їм гроші, але замість того, щоб купити вказану річ, вони витратили суму на інші потреби.
У результаті ми вирішили самостійно купити та встановити обігрівач у їхньому будинку. Тоді я думала, що наші проблеми з водою залишилися позаду. Але коли у травні відключили опалення, з’явилася Ганна Віталіївна та поскаржилася на витрати на електроенергію. Будучи в розпачі, я відмовила їй у доступі в нашу ванну кімнату. Коли вона все-таки увірвалася всередину, я замкнула її зовні і вимкнула воду. Можливо, це було жорстоко, але з того часу вони не поверталися…