Після смер ті дружини Василь залишився сам із донькою. Життя батька одинаки сповнене труднощів, і в першу чергу мова навіть не про побутові труднощі, і навіть не про nроблеми з вихованням малюка. Просто оточуючі люди тебе або шкодують, або намагаються обов’язково одружити. Василя такий стан справ не влаштовував, доньці його було вже дев’ять.
Вони разом чудово жили, про нові стосунkи чоловік поки що не замислювався. Соня росла справжньою помічницею, Вася пишався, коли бачив, якою розумницею росте дочка. Був якось дуже погожий весняний день. Сонце яскраво світило та піднімало настрій людям. У Василя був вихідний, і він вирішив як різноманітність відвести свою доньку в кафе. Батько і дочка вмостилися, замовили сирники та лимонад, почали перемовлятися. Соня весело розповіла про уроки в школі та останні події у класі. 3а сусіднім столиком сиділа пара.
Чоловік і жінка дивилися з цікавістю на столик, де сиділи батько з дочкою. Василь помітив увагу з їхнього боку, але не розумів, чим воно зумовлене. Воно його навіть бентежило, але перед відходом вони передали йому записку. Коли чоловік прочитав, він розnлакався. “Ми з чоловіком обидва виросли без батька, і нам завжди не вистачало тієї уваги, якою ви так щедро обдаровуєте свою дочку. Відразу видно, що ви чудовий батько. Чудово, що у вас такі стосунkи з дочкою! Нас це дуже зворушило”.