Село моєї бабусі знаходиться досить далеко від міста, оточене мальовничою природою. Їду до неї щоліта. Вона людина стара, дуже радіє до уваги, а я ненавиджу міську метушню, особливо влітку. у селі свободА та роздолля. Робота у мене дистанційна, тож немає жодних проблем. Нині інтернет навіть у бабусі у селі ловить. У мене з дитинства там друзі навіть є. Якщо раніше ми бігали купатись до річки чи збирати ягоди, зараз здебільшого влаштовуємо пікніки чи вечорами сидимо на веранді. Будинок бабусі знаходиться на краю села. Найкоротший шлях до найближчого магазину пролягає через ліс. Якось пізно ввечері я повертався додому та побачив, що двоє чоловіків несуть когось на руках.
Помітивши мене, вони кинули тіло просто на траву, сіли в машину без номерів і втекли. Жа х стиснув моє горло. Я наблизився на тремтячих ногах. А там молода, вродлива дівчина. Швидко оглянув її. На скроні виднілася садна, але вона дихала. Найімовірніше, хтось ударив її чимось важким. Я залишив велосипед у лісі, взяв дівчину на руки і подався додому. Добре, що фізична форма дозволяла. Бабуся, побачивши мене з дівчиною на руках, розгубилася; -Що з цією бідолахою трапилося? Де ти знайшов її? -У лісі, баб, хтось хотів її позбутися. Ми обробили рану дівчину, за допомогою нашатирного спирту вдалося її привести до тями. -Гей, ти як? Дівчина дивилася на мене своїми великими, синіми очима.
-Хто ти? – прошепотіла вона. -Андрій. -Що я тут роблю? Я розповів їй, як її знайшов. Дівчина почала плакати та розповідати. -Це все мій зведений брат! Моя мама вдруге заміж вийшла за дуже багату людину. У нього є син, Ігоре мій ровесник. Вітчим та Ігор мене ненавидять. Ми сперечалися, він мене вдарив статуеткою, а далі нічого не пам’ятаю. -Він, напевно, зляkався, подумав, що позбавив життя, – похитала головою бабуся. Дівчина почала плакати більше. -Нікому я не потрібна, навіть мамі. Не хочу повертатися до них. Якщо Ігор дізнається, що я жива, то точно приб’є! Ми з бабусею переглянулися. -Не плач, дівчинко, давай поки тебе в порядок приведемо, потім подумаємо. Потім бабуся дозволила пожити з нею Насті. Настя з радістю погодилася. Тепер бабуся має справжню помічницю.