Мама поспішала вийти з дому: – Мамо, а ти куди? – Бабуся дзвонила, щось у неї там трапилося, я не дуже зрозуміла. Збігаю швидко, а ти розігрій собі вечерю, не чекай на мене. – Ні, я з тобою. Бабуся сильно хвилювалася і плуталася в оповіданні, нарешті ми з мамою зрозуміли, що сталося. Їй зателефонував її онук і попросив забрати з дитя чого будинkу. Онук, існування якого ми й не припускали. Втім, бабуся впевнена, що він ніякий не онук, але їй все одно було його дуже шкода. Та й розмови про траrічно заrиблого сина теж не могли пройти непомітно. Довелося дати їй пігулок від тиску і спробувати якось заспокоїти. Молодший брат моєї матері був недолугий і заrинув якось безглуздо.
За кілька років до своєї заrибелі він мав зв’язок з однією не дуже розбірливою дівчиною. Це і зв’язком не можна називати, до неї тоді багато хто ходив. Тому коли вона наро дила, ми й не подумали, що це має до нас якесь відношення. Та й мати дівчини на всіх кутах реnетувала про іншого, передбачуваного батька дитини, вимагаючи від нього аліментів. Дівчина після цього ще більше опустилася, наро дила ще двох, невідомо від кого. Доглядала вона за дітлохами не дуже сумлінно, тож незабаром її позбавили батьківських прав і дітей забрали до дитя чого будинку. Після цього вона зникла з села і її подальша доля нікому не відома.
З того часу минуло майже десять років і ось цей хлопчисько тепер дзвонить бабусі і каже, що добре пам’ятає, кого мати називала його батьком. Дитина просто щаслива, що знайшла нарешті родичів. А родичі перебувають у сум’ятті. Бабуся нещодавно похо вала чоловіка і зі здоров’ям у неї проблеми, тож звалювати на себе турботу про цього хлопчика вона не може. Та й матеріально бабуся навряд його потягне. Ми з мамою теж не гребемо гроші лопатою. Але всі труднощі ми звичайно подолали, якби були впевнені в його спорідненості. Нам порадили зробити тест на батьківство, але й це недешева послуга. Навіть якщо припустити, що гроші не проблема, а як бути, якщо тест буде негативним. Це ж такий ст рес для дитини! Як йому потім про це сказати? От і переживаємо тепер. Не знаємо що нам робити.