У мого чоловіка є старший брат. Він одружений і у нього є діти. Вся nроблема в тому, що все що йому не потрібно, потім він віддає нам. З чого він вирішив, що нам потрібен цей мотлох-незрозуміло. Собі купує новий телевізор, старий віддає нам. Я говорила чоловікові, що мені його старий мотлох не потрібен. Але, здається, він не розуміє цього. Одного разу він взяв кота з притулку, але через деякий час сказав, що віддає його нам, так як вони не можуть за ним доглядати. Ми звичайно ж пошkодували бідну тварину, взяли і почали доглядати за ним.
Через деякий час він взяв собі собаку. Але незабаром собака теж опинилася у нас. Цікаво, що у нас є зараз і кішка, і собака — завдяки йому. Я бо юся, що скоро виявиться так, що він нам віддасть ще й своїх невихованих дітей. Дівер дратує, бісить мене. Половину мотлоху ми викидаємо, а дещо залишаємо собі. Ну ось він хотів викинути хлібопічку, вона мені дійсно стала в нагоді. Він же вважав, що ця техніка просто даремно займає місце. Велотренажер теж до нас перекочував, адже їм ніхто не користувався. А діти дійсно дуже невиховані.
Коли діти приходять до нас додому, то кішка і собака не виходять з кімнати. Вам, напевно, вже зрозуміло-чому. Вони у себе вдома знущалися над цими бідними тваринами як могли. Брат чоловіка і його дружина ніяк не стежать за дітьми. У них дивні стосунkи в сім’ї. Кожен живе для себе, і діти, в тому числі — самі по собі. Це зараз вони ходять в дитячий садок, а що буде в перехідному віці — незрозуміло. Я дуже бо юся, що вони одного разу теж опиняться у нас вдома. Але у мене немає ні найменшого бажання виховувати чужих невихованих дітей. Я попросила, щоб чоловік поговорив з ним. Адже так тривати більше може. Скільки можна перекладати свої обов’язки на чужі плечі?