– Вибач, Гнате, але я не можу зупинитися. Я думала, що все позаду, — сказала Карина. Однак, тільки-но я його помітила… – Карино, ми вже тридцять років як сім’я. Наші діти вже дорослі. Гнат не міг прийняти те, що відбувається. Не кажучи жодного слова, дружина взяла багаж і тихо вийшла з дому. Молодий лейтенант і лікар-початківець здавалися ідеальною парою на весіллі. Карина стала головним лі карем, а Ігнатові присвоїли звання полковника. Вони живуть у чудовому будинку.
Бог благословив їх двома дітьми, які вже створили сім’ї та зробили чудові кар’єри. Вони завжди були оточені миром та любов’ю. Вони були взірцем для наслідування. Ніхто не визнавав, що могли бути якісь nроблеми. Серце Карини почало битися. Це не міг бути він. Вони з чоловіком поїхали до міста, де виросли, відвідати друзів та родичів. Перед нею стояв Славік, її перше ко хання. Довгі роки вона забороняла собі згадувати про нього. Вирішивши влаштувати “вечір спогадів”, він запросив її до кафе. Карина не змогла відмовитись. Вона повернулася додому, щоби забрати свої речі. Розлучення було негайно оформлено.
Їй здавалося, що вона жила чужим життям. – А як же ваше спільне життя, спільні діти? – Діти вже дорослі, а моє життя тільки починається, – впевнено заявляє Карина. На Ігната перші півроку було боляче дивитися. Йому здавалося, що його вдарили в сонячне сплетіння, і він не міг видихнути. Все сталося різко та швидко. Спочатку йому було важко повірити. Потім він чекав на повернення Карини. Тепер він просто існує, без щастя та надії. Він приваблює жінок, у нього приголомшлива зовнішність. Але йому важко бачити іншу на місці Карини. Він одинак.