Ті, кого ми любимо, можуть раптово показати своє справжнє обличчя, скинувши всі маски, з різних причин. Так, буквально два місяці тому, коли придбав собі квартиру, мої рідні показали свої справжні облича. Моєму щастю не було межі, я хотів повідомити про своє придбання найближчим людям: батькам та сестричці. Але їхня реакція просто вразила мене. Справа в тому, що квартири в Москві коштують досить дорого, тому для того, щоб нагромадити всю необхідну суму відразу, знадобилося б ще кілька років. А мені вже набридло постійно тинятися по орендованих квартирах. До того ж, мені вічно не щастило з адекватними господарями: то приїжджають без попередження, то раптово продають квартиру, змушуючи терміново переїжджати. Тому в черговий раз, коли сталося подібне, я вирішив діяти і взяти кредит на придбання квартири. Початковий внесок у мене вже був, тому я швидко зібрав усі необхідні документи та уклав договір на кредит. Я не одружений і дітей у мене немає, тому цілком спокійно можу собі це дозволити. Щоправда, тепер я не можу допомагати своїй родині в тому ж обсязі, що й раніше.
Майже п’ять років я повністю оплачував навчання сестри в університеті, також надсилав їй грошей на кишенькові витрати, щоб вона нічого не потребувала. Мене ніхто до цього не зобов’язував, але я хотів підтримувати свою сім’ю, бо дуже люблю їх і вважаю, що ми маємо бути опорою один для одного. Я запросив батьків та сестру в гості. Вони не надали цьому якогось значення, тому що я часто переїжджав, і вони подумали, що це просто чергова моя орендована квартира. І коли я повідомив їм, що вона належить мені, вони ні краплі не зраділи цій новині і навіть не привітали мене. А коли я сказав, що більше не зможу допомагати їм, як раніше, закотили мені величезний скандал. Вони почали обзивати мене егоїстом і говорити мені, що вони мали купу планів, які я зіпсував своїм необдуманим вчинком.
Мама сказала, що вони з батьком збиралися у відпустку, а тепер доведеться всі зібрані гроші витратити на навчання доньки. А сестра заявила, що, крім оплати за навчання, я їй також обіцяв новий телефон, і незважаючи ні на що, я просто зобов’язаний виконати свою обіцянку. А я ж думав, що вони зрадіють за мене. І тільки потім я почав згадувати, що вони відвідували мене або дзвонили лише тоді, коли їм від мене щось треба було. Вони завжди тільки грошей вміли просити, не особливо цікавлячись, як я чи чогось хочеться мені. Я сидів у повному шоці. Образи я не відчував, тільки здивування: відколи родичі вважають мене не улюбленим членом сім’ї, а якимось гаманцем? І чи завжди так було?