Наші з чоловіком дні проходили за одним планом: ми вставали, снідали разом, потім я на півгодини раніше виходила на роботу, а він пізніше, адже офіси у нас були в різних сторонах та на різних відстанях від дому. Додому я поверталася о 5-й, а чоловік – о 7-й. За цей час я переробляла всю роботу по дому: мила підлогу, брудний одяг, готувала вечерю і готувала напівфабрикати на сніданок. Той вечір спочатку був такий саме, як і інші: я повернулася з роботи, хотіла вже приготувати курочку з картоплею в духовці, але помітила, що в нас немає олії.
Я сказала чоловікові, щоб він захопив масло по дорозі, і ось, о 7-ій чоловік повернувся, тільки не з олією, а з конвертом з дитиною в руках. — Ось, він твій, — сказав він, простягнувши мені дитину. Все б нічого, але ж у нас дитини не було! Виявилося, це Федя, син моєї двоюрідної сестри, Інни. Інна 2 роки тому вийшла за якогось альфа-самця. 8 місяців тому вона наро дила дитину, відразу її самець її покинув, а вона не впоралася з роллю самотньої матері і передала сина моєму чоловікові перед нашим під’їздом.
Дитину я навіть не розглядала поки у своєму житті, батькам віддати племінника теж був не варіант, адже вони самі люди у віці, і те, що вони самі дбали про себе – вже було добре. Мій чоловік одразу сказав, що він поки що не готовий брати на себе відповідальність за дитину. Поки я думала, як бути далі, взяла відпустку на тиждень, щоб доглядати дитину. За цей тиждень чоловік прив’язався до Феді. То він малюкові пляшку потримає, то заколисує його, то спати покладе. Загалом я з радістю хочу повідомити, що цього року наш Федько пішов у перший клас. Від сестри не було новин після того виnадку з конвертом, а ми на них і не чекали. У нас і без неї все чудово, я їй навіть вдячна.