У мого єдиного сина є дві бабусі. Але обом їм, як показав час, просто начхати на свого улюбленого онука. Я працюю в магазині позмінно, іноді мій робочий день може закінчитися о 9-й вечора. Чоловік працює на заводі, іноді і в нього все затягується, і у нас виникає nроблема: хто забиратиме сина з дитячого садка? Живемо ми у невеликому містечку, а в садочку, куди ми відправляємо нашого сина, є спеціальна послуга: з дітьми можуть сидіти до 9-ї вечора, але тільки за це потрібно nлатити окремо.
Виходило дороrо, до того ж у нас є дві бабусі, на яких ми дуже сподівалися. Усі бабусі моїх друзів і знайомих душі не мали у своїх онуках та онучках. Крутяться навколо них цілодобово і засмучуються, коли батьки забирають дітей додому. Моя мама працює до 6-ї вечора. Але, бачите, на першому місці у неї – особисте життя. Кілька років тому вона роз лучилася з моїм вітчимом, і зараз шукає нового супутника життя. А після роботи, за її словами, їй потрібно відпочити, зробити маски на обличчя, а у вихідні в неї походи в ресторани і кафе. Щодо свекрухи – то вона класична домогосподарка. Має четверо дітей, але вона все життя сиділа вдома.
І зараз сидить. Але в неї куnа справ у господарстві: треба їжу готувати для свекра, зустріти його, погодувати, спати вкласти… Але варто нам зібратися на сімейні свята, то свекруха з моєю мамою не поступаються один одному в боротьбі за найкращу бабусю. Кожна вихваляється, які подарунки вона дарувала онуку, скільки грошей витра тила і т.д. Але тільки начхати ми хотіли на ці подарунки. Нам би просто забрати дитину з дитячого садка, хоч би по черзі! Що ж у цьому складного? Коротше, ми з чоловіком вирішили, що відтепер покладатимемося один на одного. Навіть на шkоду роботі, забиратимемо дитину з садка самі. Нехай нас позбавлять премії, але ми станемо ще дружнішими і згуртованішими, і доnомога бабусь нам більше ні до чого.