У нас є сусіди, у яких своїх 7 дітей та всі хлопчики. Мене вражає те, що вони виросли такі виховані, всі допомагають один одному. Як настає весна, то вони дружно виходять на город, завжди допомагають батькам. Усі сини міцної статури. І є лише одна дівчинка Ксюша. Тільки от худенька вона, і зовсім не схожа на решту. А от нещодавно мені сусідка сказала, що виявляється Ксюша у них при йомна. Вони давно мріяли про дівчинку, але ніяк не виходило. І ось співпало, що Ксюшу привезли до полоrового будинку, малечу кинули відразу після нар одження.
Батьки багатодітної родини одразу вирішили, що заберуть її. І ось нещодавно батько великого сімейства зламав ногу у трьох місцях, його терміново до ліkарні забрали, всі діти переживали. Щодня їздили до батька, заміняли один одного, по черзі залишалися на ніч, було видно сильну підтримку. Якось увечері я побачила, що Ксюша сидить на лавці та плаче. До неї підійшла наша сусідка і каже своїм поганим язиком: -Ти що через тата плачеш? -Так, він у ліkарні, я за нього переживаю. -А чого переживати, він тобі все одно не рідний.
Потім мама Ксюші розповіла мені, що дівчинка того вечора підійшла до неї і питає: -Мамо, я що вам не рідна? -Ксюша, ти для нас найрідніша, просто тебе інша жінка на родила, але ти все одно наша. -А брати знають? -Знають, але вони вже забули. Тільки ти не нагадуй їм, це буде наш секрет. Вдалося заспокоїти Ксюшу – і це найголовніше. А що було в голові у тієї сусідки, коли вона це говорила дитині — взагалі незрозуміло.